Мої уроки

Тема. Гри́гір Тютюнник. «Климко»

          Цікавий епізод із дитинства письменника. Зміст  повісті (І і ІІ розд.)

Мета:  поглибити знання про життєвий і творчий шлях Г. Тютюнника, історію написання повісті; розвивати виразне читання школярів, зв’язне мовлення, логічне мислення, творчу уяву; виховувати почуття поваги, доброти, витримки, людяності, чуйності.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, бібліотечка його творів, довідковий         історичний матеріал, малюнки дітей «Обличчя війни», мультимедійні засоби – відеоролики, презентація.

                                                  Перебіг уроку

І.  Організаційно-психологічний етап.

Забезпечення емоційної готовності до уроку (визначення настрою — прикметниками, емоційного стану — дієсловами).

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

     «Ідеалом  для мене  завжди  була доброта, 
      самовідданість  і   милосердя    людської

      душі у найрізноманітніших його проявах».
                                                     Г. Тютюнник

Ці рядки належать Григору Тютюннику, творчість якого ми будемо вивчати.

Тема уроку                                                    (записати в зошитах)                                                                           

Мета уроку

Мотивація навчальної діяльності.  

     

ІV. Сприйняття та засвоєння нових знань.

       1).    Слово вчителя.  Опис портрета письменника.

              Розглянемо портрет Григора Тютюнника і фотографії, вміщені у двотомнику його творів: він з братом Григорієм — теж письменником, з Олесем Гончар...м, сім’єю, друзями на рідній Полтавщині, де народився і де жили герої його книжок. Зовні письменник виглядав так: високий, красивий, з густим буйним чорним чубом і вольовими рисами обличчя чоловік, що рідко усміхався, був стриманим і зосередженим. Та під суворою зовнішністю ховалася добра, щира і вразлива душа.
Літературний побратим і ровесник письменника Б. Олійник так описує портрет Григора: «…вищий середнього зросту, худорлявий. Половецька засмага. Трохи суворі брови, з-під яких зорили карі, аж гарячі очі. Воронове крило чуприни норовливо спадало на чоло…»

      2).  Випереджаюче завдання.

              Імітаційно-рольова гра.  

             Учень розказує біографічні відомості, цікавий факт із життя письменника.

        Я народився в селі  Шилівці  Зінківського  повіту  Полтавської області  5 грудня 1931 року в селянській родині. Моє дитинство було важким,  бо припало на жорстокі  воєнні роки.  Коли мені було шість років,  заарештували батька. Я пам’ятаю як біг за возом, у якому везли тата. Більше я його не бачив.  У 1957 році прийшов документ, в якому повідомлялося, що Михайла Тютюнника реабілітовано, тобто виправдано, посмертно.

        Мене забрав до себе на Донбас дядько Филимон, батьків брат. У перші дні війни дядько пішов на фронт, тітці важко було прогодувати  чотирьох дітей.  Тому я вирішив повернутися  на  Полтавщину. Я йшов додому з порожньою торбиною, в якій з початку подорожі було 9 сухарів, перепічка й банка меду — земляки дали на дорогу. Йшов додому 2 тижні. Наш будинок зруйнувала бомба. Жили  у чужих людей. 

         Закінчив ремісниче училище. Служив у морфлоті на Далекому Сході. Потім навчався в Харківському університеті.

У 1963 році я переїхав до Києва, працював у газеті ,,Літературна  Україна”. Більша частина моєї творчості — твори про дітей і для дітей.

Вчитель. Дитинство і юність без батька — доля багатьох дітей війни. З часом батька для Григора Тютюнника  замінив  старший брат  Григорій. Це брат по батькові.

                   Брати Григорій та Григір Тютюнники дістали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Старшого Григорія насправді хотіли назвати Георгієм. Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Георгію-Григорію було вже років п'ятнадцять — на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.

6 березня 1980 року Григір Тютюнник пішов із життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

—  Виснажлива кривава війна принесла нашій країні великі людські втрати.   

   

      4).  Історична довідка.

Військові події на території України тривали з першого дня ( 22 червня 1941 року) Великої Вітчизняної війни і до 28 жовтня 1944 р., коли була остаточно звільнена територія, тобто 1225 днів. Хоча територія України 22 липня 1942 року була повністю окупована ворогом, українці продовжували боротьбу у лавах Червоної армії, у партизанських загонах, працювали на військових заводах тощо. Україна сповна відчула, що є нацистський «новий порядок». Мільйони мешканців України стали його жертвами: хто загинув, хто був вивезений на примусові роботи, хто, залишившись на батьківщині, переніс усі страхіття окупації. Жертвами окупаційного режиму стало близько 4 мільйонів мирних громадян України.

Звільнення території України розпочалось 18 грудня 1942 року. На території України було зосереджено понад 60 % сил гітлерівської армії.

Боротьба за звільнення України мала загальнонародний характер. Серед захисників батьківщини було більше 7 мільйонів українців. Кожний другий з них загинув у боях, кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом. Серед видатних командуючих арміями, фронтами було немало українців, а саме: С. Тимошенко, Р. Малиновський, Н. Ватутін, Т. Рибак, К. Москаленко та інші.

Таким чином, український народ зробив вагомий внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною. Свідченням цього були героїчні подвиги людей на фронтах і в тилу.

     

перегляд відеоролика ,,Війна…”

       5).  Слово вчителя.

На превеликий жаль, події зараз на Сході країни — це невимовний біль, сум, щем…Це  ще одна кривава сторінка в історії  нашої держави. І, безумовно, нам залишається пам’ятати героїв, що полягли в боях, що поклали своє життя заради інших.

—Вшануємо пам’ять загиблих.  Оголошується хвилина мовчання.

Три повісті — ,,Облога”, ,,Климко”, ,,Вогник далеко в степу” — побудовані на автобіографічному матеріалі. Вони продовжують одна одну, відтворюючи певні часові періоди  в житті  українського народу — початок  війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи — і водночас розкривають етапи формування цілого покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння — на нелегку відбудову. Отож,  це не тільки автобіографічна трилогія, а високохудожня  історико-психологічна хроніка життя.

У 70-х рр.. побачила світ повість «Климко».

           Повість «Климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна застала Г. Тютюнника на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері.

Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті «Климко» йде не на Полтавщину, а по сіль у Слов’янськ, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.

           За повість  «Климко» у лютому 1980 р. Г. Тютюннику було присвоєно премію імені Лесі Українки.

         6).  Робота над змістом  повісті. 

·        Словникова робота.                                            

Діжу́рка —  робочий одяг залізничника.

Дрези́на — невеликий залізничний віжок, який приводиться в рух вручну.

     Гале́́та — тонкий сухий коржик із прісного тіста, що звичайно вживається в дорожніх умовах.

Цеберчи́на — від цебро: відро.

Скирта́́́́́ — великий стіг сіна або соломи.

Стерня́́ —зрізані біля кореня стебла рослин.

·        Ланцюжок подій ,, Порушена послідовність ”.

—Давайте пригадаємо зміст першого та другого розділів повісті ,,Климко”.

Зробимо це за допомогою ланцюжка подій ,, Порушена послідовність”.

 І розділ

Подорож Климка до Слов’янська за сіллю. —  Климко спав під скиртою. — Спогади Климка.(Життя з дядьком Кирилом. — Казкові, найкращі в Климковому житті ночі. — Смерть дядька Кирила.) — Пакунок чеського солдата.

ІІ розділ

Климко йшов уже восьму добу. — Німецькі літаки розбомбили станцію. —

Станційний аптекар дід Бочонок. — ,,Рятівні”  знахідки ( глід,  картопля,  сухарі).  —   Нестерпний біль в ногах. — Велике місто в долині.

·        Переказ змісту з елементами розповіді

          —Що найбільше привернуло вашу увагу, читаючи повість? (Климко)

— Знайдіть і зачитаймо опис Климка (підр. Стор. 128)

— Що найбільше вразило у змісті І і ІІ розділів?

                                                                                                                                                        

·        Виразне читання  

А зараз зачитаємо уривки про труднощі, яких зазнає Климко під час подорожі по сіль. (підр. стор. 134 — глід,

                                       стор.136 — біль в ногах , 2 абзац,

                                       стор.136 — знахідка: 57 картоплин, 2 абзац знизу

                                       стор.138 — яблука,  1 абзац ).

·        ,,Асоціативний кущ”

  У повісті  представлене дитинство Климка, яке припало на  важкі роки. Це роки війни.

    — Які асоціації викликає у вас слово війна?               відповіді

    — Якими кольорами можемо змалювати?    Якими  символами?

         — Ось якою ви намалювали війну.  
                 огляд малюнків

·         Етап  релаксації

                 перегляд ролику ,,Малюнок на піску”

V.  Закріплення вивчених знань.

·        Літературний диктант.

1. Твір ,,Климко”  за  жанром — це…

2. Назвати ознаки повісті…

3. Повість автобіографічна, бо…

4. Головний герой  твору…

5. У яке місто вирушає Климко по сіль?

6. Чий це опис:«…Босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра…»

2) Магічний квадрат.

За допомогою «магічного квадрата» прочитайте ключові слова, які лежать в основі ідеї повісті Григора Тютюнника «Климко».

Відповідь (слова написані підряд, замасковані попереду і в кінці іншими, будь-якими літерами): доброта, гуманізм, чуйність, милосердя, працьовитість, турбота, самопожертва, співпереживання, самостійність, відповідальність, сміливість, кмітливість, витривалість, товариськість, гідність, пошана.

3) Установити відповідність  (підручник стор. 138)

VI. Підсумок уроку. Рефлексія.

       ,,Мікрофон”

      Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

        Зміст повісті (ІІІ – ІV розд.), дати усні відповіді на запитання 1-5, 8-10 (підр. стор. 138, 139)

Індивідуальне:   виконати малюнок;  підготувати презентацію.

                        

Тема.  Сторінками підручника. Підсумковий урок.

Мета:  узагальнити та систематизувати знання учнів за п’ятий клас; розвивати                                   навички самостійної роботи з підручником та додатковими матеріалами;           виховувати інтерес до вивчення рідної літератури та поглиблювати літературні знання.

Обладнання: малюнки учнів до літературних творів, портрети письменників та поетів, кросворди, емблеми команд, картки з іменами літературних героїв, картки із завданнями для капітанів команд.

Методи, прийоми

і форми уроку:     ,,Побажай мені удачі”—в парах, творча робота, інсценізація,  

                                літературознавчі конкурси, ,,Незакінчене речення”.

Тип уроку:               урок-гра,  узагальнення і систематизації знань.     

                                                Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

,,Побажай мені удачі” (усно). 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

             Доброго дня, діти!

                          На вулиці співає дзвінко птах,

                          А в класі йде урок літератури.

                          Бринить сльозинка в когось на очах,

                          Ми пізнаєм лише ази культури.

                          Знов беремо до рук прочитаний підручник,

                          Міркуємо, гортаєм сторінки,

                          Немов людської пам’яті заручник,

                          Він не дає їй зникнуть у віки…

           

           Наш підручник з української літератури протягом усього навчального року був для нас цікавим співрозмовником, порадником, вчителем. Завдяки йому ви відкрили для себе досі невідомі сторінки з історії нашої Батьківщини—України, дізналися про відважних лицарів—українських козаків. Думаю, що не раз ваше серце стискалося від хвилювання за долю того чи іншого героя, ви тішилися його перемогами і сумували через невдачі.

             Сьогодні ми підведемо підсумок нашої роботи і перегорнемо останню сторінку підручника.

Оголошення теми і мети уроку.

            Урок сьогодні незвичайний. Я рада вітати вас на Турнірі знавців української літератури! У змаганнях братимуть участь дві команди, які повинні продемонструвати нам свої знання з літератури, довести свою першість і здобути право називатися знавцями української літератури.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Конкурс ,,Давайте познайомимось”.

Учні представляють свою команду, оголошують її назву, девіз, емблему.

                                                                                (Максимальна кількість—12 балів).

2.  Конкурс ,,Мудрий не вагається, сміливий не боїться”.

Учні за певний відведений час (2хв.) відповідають на запитання вчителя; кількість балів відповідає кількості правильних відповідей.

Запитання для першої команди

·        Як ще називають усну народну творчість? (Фольклор).

· Зіставлення двох предметів чи явищ за їх спільними ознаками.(Порівняння).

·        Закінчіть прислів’я: ,,Без труда…” (нема плода).

·        Відгадайте загадку: ,,Під одною шапкою чотири брати стоять”. (Стіл).

·        Хто автор цих поетичних рядків? Назва вірша?

                               А туман неначе ворог,

                                Закриває море

                                І хмароньку рожевую,

                                І тьму за собою…

                                                            (Т.Шевченко ,,За сонцем хмаронька пливе”).

·        Співзвучне закінчення рядків. (Рима).

·        Хто написав оповідання ,,Михайло-семиліток”? (Антін Лотоцький).

·        Що значить ,,жити, з правдою не розминаючись”? (жити чесно).

·  На які основні три групи поділяються казки? (Про тварин, героїко-фантастичні, побутові).

·        Хто такі печеніги? (завойовники, воїни орди).

·    Героєм якої казки є Лоскотон? (,,Цар Плаксій та Лоскотон” В. Симоненка).

·        Що таке ідея твору? (Те головне, що хотів сказати автор).

·        Кого з українських письменників називають Кобзарем? (Т.Шевченка).

·  Назвіть автора віршів ,,Гаї шумлять”, ,,Не бував ти у наших краях!”. (П.Тичина).

·        Як називається цей художній засіб: ,,Розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатертиною”? (Порівняння).

·       Якого кольору був Лис у творі І.Франка ,,Фарбований Лис”. (Блакитного).

·        Стислий і влучний народний вислів з висновком повчального характеру. (Прислів’я).

·        Жанр твору Євгена Гуцала ,,Лось”? (Оповідання).

·        Що означає фразеологізм  нам’яти чуба? (Покарати).

·        Справжнє прізвище Олени Пчілки?  (Ольга Косач).

Запитання для другої команди

·        Людина, яка пише художні твори. (Письменник).

·   Усне народне оповідання, що розповідає про вигадані або фантастичні події. (Казка).

·        Закінчіть прислів’я: ,,Праця чоловіка годує, а …” (лінь марнує).

·        Автор вірша ,,Чом, чом, земле моя…”. (Констянтина Малицька).

·        Хто автор цих поетичних рядків? Назва вірша?

                                    Сім’я, вечеря коло хати,

                                    Вечірня зірочка встає.

                                    Дочка вечерять подає,

                                     А мати хоче научати,

                                     Так соловейко не дає.

                                                            (Т.Шевченко ,,Садок вишневий коло хати”).

·        Що таке портрет? (Опис людини).

·        Хто написав оповідання ,,Близнята”? (Іван Липа).

·        Як називаються казки, складені письменником? (Літературні).

·        Через що рідні брати з казки ,,Мудра дівчина” пішли позиватись до пана? (Через корову).

·        Продовжте думку: ,,Перекази близькі до легенд, але відрізняються від них більшою…” (фактичною достовірністю).

·        Що таке тема твору? (Те про що розповідається у творі).

·        Кого з українських письменників називають Каменярем? (І.Франка).

·        Що таке епітет? (Художнє означення).

·        Як називається цей художній        засіб: ,,Люблють люди…і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне? (Епітет).

·        Зображення в художньому творі картин природи. (Пейзаж).

·        Як звали фарбованого лиса? (Микита).

·    Відгадайте загадку: ,,Всіх годує, напуває, а про неї не кожен дбає”. (Земля).

·   Як називають людину, яка полює в недозволених місцях або в заборонений час? (Браконьєр).

·        Жанр твору Миколи Вінграновського ,,Ходімте в сад…” (Вірш).  

·  Невеликий за розміром твір, в якому в прихованій формі описується предмет чи явище. (Загадка).

ІV. Повторення та узагальнення знань.

1.Конкурс ,,Берись дружно—не буде сутужно”.

Учні  розгадують кросворд команди-суперниці.

                                                           (Максимальна кількість—12 балів).

             

                                                                                                                                            

Кросворд 1.

                        

к

а

З

к

у

к

р

а

ї

н

с

ь

к

о

г

о

п

р

о

з

о

в

а

н

е

с

т

о

р

н

а

р

о

д

н

і

п

о

р

і

в

н

я

н

н

я

1.     Прозовий твір, який має зачин, будову, кінцівку?   

2.     Про минуле якого народу розповідається в літописних оповіданнях? 

3.     Мова, якій не властиве римування.

4.     Хто є автором ,,Повісті минулих літ”.   

5.     Казки є літературні і… 

6.     Це художній засіб, за допомогою якого один предмет зіставляється з іншим, чимось на нього схожим.

         

Кросворд 2.

				Ф	о	л	ь	к	л	о	р
				а	н	т	і	н
	в	е	с	н	а
		к	і	т
	д	и	в	а	к
				з	а	г	а	д	к	а
		е	п	і	т	е	т
				я

1.     Синонім до усної народної творчості.

2.     Ім’я письменника … Лотоцький.

3.     Назва вірша Богдана-Ігора Антонича. Про яку пору року в ньому йдеться?

4.     Яку домашню тваринку найчастіше згадують в колискових піснях?

5.     Назва твору Григора Тютюнника.

6.     Твір, в якому в прихованій формі про кого-небудь або що-небудь розповідається.

7.     Художнє означення.

8.     Як правильно сказати про себе.

2. Конкурс капітанів ,,Череда без пастуха, як сад без садівника”.

         Напишіть твір-мініатюру у вигляді запрошення, яке могла б дати Весна Природі і Людині. Використайте висловлювання з віршів: зелена пора року; вікові діброви; а навкруги і щебетало, й квітло; життя цвіте, як пишний сад; солодкий аромат; рида од щастя соловей; тепло ночей ласкавих; курличуть в небі журавлі.                               

                                                                                  (Максимальна кількість—6 балів).

3. Конкурс ,,Відгадай літературного героя”.

Проводиться, поки капітани виконують завдання.

           Перед початком конкурсу командам роздаються картки з іменами різних літературних героїв. Учитель зачитує описи персонажів, учні піднімають карти з потрібним іменем. Перемагає команда, яка правильно і швидко дає правильні відповіді.

1)       ,,Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, наставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м’яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання й ніколи не вертав з порожніми руками.  (Фарбований Лис)

2)       ,,Кругленький, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких мало не по пояс… Він, мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі…Тримав у руці рушницю, але з таким виглядом ніби збирався  від когось захищатись”.  (Шпичак)

3)       ,,Скоро й справді король помер, а на його місце став цей правдий чоловік. Покоролював він уже  кілька там літ, коли приїжджає у його королівство якийсь-то багатий купець і посилає спитати короля, чи дозволить він йому поторгувати у його королівство”.   (Один із братів ,,Про правду і кривду”)

4)       ,,…господар замку і володар майже всієї Лівобережної України, ясновельможний князь…, ось уже другий день ходить понурий , грізно насупивши брови. Якась нав’язлива думка затьмарює княжі очі, Полковник спокійно витримав на собі пронизливий погляд моторошних зелених очей князя…”   (Ярема Вишневецький)

5)       ,,…одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця. Взяла гринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, одну ногу поставила на санчата, а другою по шляху ступає—одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана  в двір…”  (Мудра дівчина)

Капітани зачитують твори-мініатюри.

4. Конкурс ,,Увага! Прем’єра”.

Учні інсценують уривки з літературного твору.

                                                                            (Максимальна кількість—12 балів)

V. Підсумок уроку.  

Рефлексія.

             На уроці я дізнався…

             Мені сподобалось…

             Я задоволений (а)…

Учитель.

                  Завершується, діти, наш урок,

                 І перегорнено останнюю сторінку.

                 Турнір сьогодні визначив зірок,

                 На цьому ми і зробимо зупинку.

—  Сьогодні на уроці ви були активними, показали свої знання, виявили фантазію.

Попереду літо, і хочеться, щоб разом із відпочинком ви не забували про книгу, читали художні твори.

VI. Домашнє завдання.

Завдання на літо. Список художніх творів з української літератури. 



     Тема.  Іменник  як  частина  мови:  загальне значення,   морфологічні   ознаки,                     синтаксична  роль.                                                   

Мета: поновити в пам’яті учнів усе відоме їм про іменник, вчити  розпізнавати

            іменники   серед   інших  частин   мови;  формувати    вміння  визначати 

            його  рід,  число  і   відмінок,  з’ясовувати  синтаксичну  роль у  реченні;    

            виробляти   навички   доцільно   використовувати  в  мовленні синоніми,

            антоніми,    фразеологізми     з     іменниками;    виховувати    уважність,

            самостійність     у    навчанні,   любов  до    рідної     мови.                                                                                                 

Обладнання: таблиця, картки, казка про країну Морфологію.

Методи, прийоми

і форми роботи: обмін    побажаннями,   ,,Незакінчене    речення”,   ,,Мікрофон”,

                              гра   ,,Викресли   зайве”,    пунктуаційний     тренінг,   ,,Сенкан”,

                              експрес-повідомлення, музична пауза, етимологічний коментар.

Тип уроку:          повторення      та      узагальнення     вивченого   в    початкових

                              класах.

                               Віддай людині крихітку себе

                               За це душа поповнюється світлом.

                                                                                Ліна Костенко

                                                  Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

   1. Забезпечення емоційної готовності до уроку (обмін побажаннями).

       Слово вчителя.

                —Який настрій ви взяли з собою на урок? Усміхніться!

                 Подумки скажіть добрі , красиві слова одне одному,

                 побажайте успіху!

                 Я теж бажаю вам плідної праці на уроці і успіхів!

.   2. Озвучення очікувань від уроку.

       ,,Незакінчене речення”.

                 -Я думаю, що урок буде цікавим, тому що…

   ІІ. Цілевизначення і планування.

      1. Загадка.

      Прослухавши загадку, назвіть частину мови.

       —Хто ти? Що? Твоє ім’я?

       —Іменна моя сім’я

       Знають всіх у ній поіменно,

       А зовуть сім’ю...  (іменник).

  2. Слово вчителя.

      —Про іменник ви вже дещо знаєте з початкових класів. Завдання

        сьогоднішнього і наступних уроків—розширити й поглибити

        знання про цю цікаву частину мови, здобути нові вміння і навички,

        пов’язані з іменниками. Тож запишіть тему уроку з дошки.

     

       —Польовою стежкою  крокував подорожній. Його манила до себе  невідома

        країна.  Ще  здалеку  він     побачив  табличку,  на   якій   великими літерами

        було написано  „МОРФОЛОГІЯ”.

        І ось він ступив на землі цієї країни.

        Цікаво, хто живе у цій країні, які тут закони і порядки?

        Подорожній   постукав  у  велику  браму,  яка   відразу  відчинилася,  і  наш

       мандрівник    потрапив    на   залиту   сонцем     вулицю.  Мешканці   країни,

        побачивши гостя, засипали його запитаннями:

        —Хто?

        —Який? Чий?

        —Скільки?

        —Що робитимеш?

        —Звідки? Куди? З якою метою?

            Прибулий    розгубився    і    не   знав,  що    відповісти.  Його  повели   до

        глави   держави.  А  царювала  в  цій   державі   прекрасна  фея  Морфологія.       

        Привітавши   гостя,   вона   пояснила,   що   в   десяти    районах   її    країни

        мешкають десять частин мови.

        —Які  частини  мови,  на  вашу  думку,  зустріли  подорожнього  біля  брами?

        —Тепер і  ми з вами будемо подорожувати по цій країні. Подорож наша буде

         довга, триватиме  аж два роки. Сьогодні  ми  побуваємо  в одному районі цієї    

         країни—Іменниковому.                                                                                             

          Поновимо в  пам’яті  усе  відоме  про іменник, навчимося  розпізнавати його

          серед    інших    частин  мови,   визначати   рід,   число,   відмінок   іменника,

          з’ясовувати  синтаксичну   роль.

    

ІІІ.  Актуалізація опорних знань.

1.     „Мікрофон”.

Передаючи мікрофон, назвіть іменники одної тематичної групи.

Назви явищ природи -сніг, дощ, буря, снігопад, вітер, завірюха,

                                      заметіль  тощо.

Назви тварин - собака, кінь, олень, кіт, ведмідь, вовк, корова...

Назви рослин - ромашка, троянда, гвоздика, волошка, лілія...

Одяг                - сорочка, штани, пальто, шарф, колготи, шапка...

         Перемагає той ряд, який правильно і найшвидше це зробить.

2.     Фронтальна бесіда.

-На які питання відповідають усі ці назви?

-Що вони означають?

-Як називається ця частина мови?

-Чи все ви вже знаєте про іменник?

                                                                                                                                             

   ІV.  Повторення вивченого та поглиблення знань.

1.     Робота з таблицею.

2.     Робота з підручником (таблиця, стор.76).

3.     Гра ,,Викресли зайве”.

         Дощ, острів, кінь, тінь, кущ.    

Калина, родина, сумка, лелека, країна.

Вікно, село, море, життя, кутя.

                                                                                              

4.     Пунктуаційний тренінг . 

Запишіть речення, визначте головні та другорядні члени.

Якими частинами мови вони виражені?

Проаналізуйте пунктограму.

             Сонце—життєдайна сила.

(Просте, розповідне, неокличне, поширене, двоскладне)

Назвати іменники, з’ясувати відомі морфологічні ознаки—рід, число, відмінок.

              Сонце–сер.р.,одн.,Наз.відм..

              Сила–жін.р.,одн.,Наз.відм..

5.     Словотвірний аналіз.

Лексема  СОНЦЕ  утворює іменник—назву рослини. Якої?

6.     Експрес–повідомлення.

          Соняшник до України завезено з Нідерландів у ХVІІ столітті. Спочатку його висівали біля хат як декоративну рослину, лише пізніше насіння стали їсти. Не вчений, а кріпак Данило Бокарьов із Воронежчини в 1829 році змайстрував олійницю—із зернят почали видушувати олію. Отже, з Нідерландів в Україну соняшник потрапив як окраса, а туди повернувся продуктом харчуванням.

7.  Слово вчителя.

      Митці люблять звертатися до образів сонця, соняшника

      Ліна Костенко писала:

                                             Вечірнє сонце, дякую за день!

                                             Вечірнє сонце, дякую за втому!

       —Чи можна дякувати за втому?

       —Від чого може бути втома, за яку слід подякувати?

       —А ви втомилися?

 8. Музична пауза.

(Звучить спокійна музика)

А  зараз час  відпочити. Уявіть собі,  що ви  посеред  казкової гарної  лісової галявини. Вас овіває легенький вітерець, голубить ніжне проміння сонця, ви вдихаєте  пахощі трав, відчуваєте  легкість, звільняєтесь  від проблем, мозок ваш  ясніє, земля  віддає  вам  свою  силу. Ще мить—і ви  здатні  долати нові вершини. Перед нами  справді вершина–вершина Пізнання. Щоб подолати її, потрібно:

                                              

9.     Утворити словосполучення, поставити іменники в потрібному відмінку.

               Зустрічати (батько),

               захоплюватися (живопис),

               поділитися (радість),

               опинитися на (околиця),

               підручник з (геометрія),

               зустрічатися (товариш).

10.  Етимологічний коментар.

      Довідка.  Етимологія (грец.)

      1.Розділ мовознавства, що вивчає походження слів.                                   

          2.Пояснення походження слова, зіставлення його зі спорідненими

             словами тієї самої або іншої мови.

                                         ІМЕННИК

       Отже, античні віки називають частину мови– ім’я.

       Сьогодні такої частини мови немає. В античні часи частина мови

        ім’я означала не тільки іменник, а ще й прикметник, числівник—

        об’єднувала ту групу частин мови, яку ми називаємо іменними

        частинами.

        Перестала існувати назва ім’я 1914 року. І Нечуй-Левицький

        вперше чітко поділяє цю велику і раніше єдину частину мови на

        три: іменник, прикметник, числівник.

 V.   Закріплення знань та формування в учнів умінь і навичок.

   1.  Довести, що іменник може бути будь–яким членом речення.

Школа розташована у мальовничому парку.

Служба в армії для хлопців–це друга школа.

Діти люблять свою школу.

Будинок школи–окраса села.

У школі працюють гуртки художньої самодіяльності.

  2.  Назвати іменники: І ряд–в однині, ІІ ряд–в множині.

                                           (використовуємо плакат)

                                             однина–школа, служба, будинок, окраса.

                                             множина–діти, гуртки.

      3.  До іменника одного рядка  доберіть з другого рядка іменник–антонім і

           запишіть.                                            

           Доброта, юність ,багатство, тепло, здоров’я.

Злість, холод, хвороба, старість, бідність.

    

      4.  Весела хвилинка–перепочинок.

           —Іринко, якого роду слово „парта”?

—Якщо Василькова–чоловічого, якщо Марійчина–жіночого.

            А насправді?

—Якого роду слово „яйце”?–запитала в учня учителька.

—Ніякого,–відповів той.

—Чому?

—Бо не знаємо, хто з нього вилупиться: півень чи курка.

                       Якого роду слово „яйце”?(Півень,курка)

—Вітю, ти вивчив однину і множину?

—Так.

—Тоді скажи: штани–однина чи множина?

—Вгорі однина, а внизу–множина.

      5.  Скласти ,,Сенкан” за вивченою темою.(Сонце, соняшник)

      6.  Підсумок уроку. Рефлексія.

           

            —Чого я навчився на уроці?

            —Що було цікавим і чому?

            —Які завдання я виконав самостійно і як?

            —Які труднощі траплялися і як я їх подолав?

            —Мій настрій на уроці.

            —Побажання собі, класу, вчителеві.

—А тепер звернімося до епіграфа уроку.

  Чому на вашу думку, саме ці рядки були епіграфом?

—Ви теж сьогодні, як  маленькі  сонечка, віддавали  один одному знання і світло, тому і я поповню журнал гарними світлими оцінками (виставлення й коментування оцінок за роботу на уроці).

   VІ.    Домашнє завдання.

               Обов’язкове: Вив.параграф 13-14, Вправа 140.

                 На вибір: Скласти твір-мініатюру за темами „Соняшник” або

                                  „Сонце”.                                              

                                                                                                                Тема.  Система образів у поемі ,,Енеїда” І.П.Котляревського.

Мета: відтворити в уяві учнів безсмертні художні картини ,,Енеїди”, проникнути

            в духовний світ героїв, розкрити мотиви їхніх вчинків, пояснити характери

            персонажів. Навчити учнів працювати з додатковою літературою, текстом

            твору, над образами героїв.

            Виховувати патріотичні почуття, любов до рідного краю, до своєї країни.

Обладнання:  портрет І.П.Котляревського, ілюстрації до поеми ,,Енеїда”, твори

                          І.П.Котляревського, таблиця.

Форми і методи роботи: працювали    мікрогрупи,   які   мали   випереджувальні

                                            завдання.

Тип уроку. Семінар—розгорнута бесіда.

                                                     Перебіг уроку

І.  Мотивація навчальної діяльності.

    1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.(,,Асоціативний настрій”.)

    2. ,,Незакінчене речення”.

         —Сьогодні на уроці я очікую від себе…, від товаришів…

ІІ.  Цілевизначення і планування.

    Учитель.

    —Сьогодні ми  проведемо урок у  формі семінару. В кінці  уроку  ви  повинні

     відповісти на такі запитання:

     1.Які провідні риси характеру Енея і троянців?

     2.Яку допомогу в розкритті образів твору вам подав історичний матеріал з

        уроку?

     3.Як поглибили ваші враження від прочитаного малюнки художника

        А.Базилевича?

     4.Хто з персонажів твору викликав у вас найбільшу симпатію, а хто—негативні

        емоції? Пояснити чому.

        Запитання написані на дошці

     —До сьогоднішнього уроку ви провели пошукову роботу. Працювали групи.

     ,Історики”, опрацювали додаткову літературу. Їх завдання: 1.Висвітлити обста-

     вини суспільного життя на Україні у ХVІІІ столітті. 2.На прикладах із ,,Енеїди”

     показати, що події, описані в поемі, відбуваються на Україні.

     ,,Літературознавці” працювали над образами героїв, і особливу увагу звернули

     на героїчне змалювання троянців та їхнього ватажка Енея, а також сатиричне

     викриття богів і земних вельмож.

     ,,Читці” добирали найяскравіші для характеристики деяких персонажів уривки

     з тексту і виразно продекламують їх.

     ,,Художники” характеризували малюнки заслуженого діяча  мистецтв А.Д.Ба-

     зилевича   і  співставляли  з  відповідними   словесними  картинами  ,,Енеїди”.

     ,,Психологи” з’ясовували переживання героїв твору, розкривали мотиви їхньої

     поведінки в різних ситуаціях, змальованих письменником.

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу.

       Учитель.

                      У    1798  році  була написана дивовижна  поема  Котляревського—

        ,,перелицьована” по-українськи  ,,Енеїда”   Вергілія.  Автор  писав   поему

        близько   тридцяти   (з перервами)  років.

        Тривалість написання  твору  зумовлена   не   лише   життєвими  обставинами

        автора, а  й  бажанням  історично  й  етнографічно  точно  відтворити  широке

        полотно життя українського суспільства на межі ХVІІІ-ХІХст.                                   

        Це питання вивчали ,,історики”. Надаємо їм слово.

    

   1. ,,Історик”.   В історії України остання третина ХVІІІ-початок ХІХ століття

                            позначені розгулом кріпосницької сваволі.Соціальне поневолен-

                            ня народу поєднувалося з посиленням гнобительської національ-

                            ної політики російського самодержавства. В поемі ,,Енеїда”

                            І.П.Котляревський широко відтворив життя різних верств насе-

                            лення України кінця ХVІІІ-початку ХІХ століття. Як передова

                            людина свого часу, як гуманіст Котляревський гостро осміяв по-

                            міщиків, чиновників, із симпатією змалював трудящих, бідних та

                            покривджених, виступив поборником  ,,мужичої колючої прав-

                            ди”, відбиваючи незадоволення мас кріпосницьким гнітом. Кот-

                            ляревський у своїй поемі славить нашу гордість—українське ко-

                            зацтво, підкреслює його героїзм і відданість всенародній справі.

                            М.Рильський зазначав: ,,Поема Котляревського—самобутній і

                            глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян

                            переодягнено в жупани і кобеняки українського козацтва

                            ХVІІІ ст., в кафтани й мундири тодішнього чиновництва, у під-

                            рясники й ряси ,,хаптурного роду”—духовенства, де широким

                            пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило со-

                            бою,, вергілієвих олімпійців”.Поет глузує з українського панства

                            і чиновництва ХVІІІ ст., показує паразитичний зміст їх життя.

          Учитель.

          —Ми пригадали історичну обстановку, яка відтворена в ,,Енеїді”. Як і в уся-

         кому великому творі, в поемі є певна система образів,які ми зараз і розгляне-

         мо. Усі образи поеми можна поділити на три великі групи.Перша—це Еней і

         троянці. Другу групу дійових осіб складають боги. Третя група—це всі зем-

          ні герої, царі. Слово ,,літературознавцям”.

1.     ,,Літературознавець”.    Еней був парубок моторний

                                              І хлопець хоть куди козак.

                                              Удавсь на всеє зле проворний,

                                              Завзятіший од всіх бурлак.

                          Таким постає перед нами ,,кошовий Еней,троянець” вже з пер-

                          ших рядків твору. Еней ,,ласкавий, гарний”, жвавий та веселий

                          ,,І гострий , як на бритві сталь”. Він—відважний, хоробрий ва-

                          тажок, вмілий організатор і керівник, мудрий державний діяч-

                          організатор та дбайливий командир-батько, що турбується за

                          своїх воїнів-дітей, коли вони відпочивають.

                                                  Еней один не роздягався.

                                                  Еней за всіх не спав:

                                                  Він думав, мислив, умудрявся…

                            Але коли ситуація складна, Еней звертається за порадою до

                            своїх вояків—значить, поважає їх. Він тепер уже не чванить-

                            ся і вважає, що перемога над ворогом—це заслуга насамперед

                            хороброї дружини.

                            У бою Еней одчайдушний і великодушний: ,,лежачих не зай-

                             має”, але честь козака захищає. Він—,,правдивий чоловік”,

                             зразок витримки і взагалі ,,к добру з натури склонний”, щед-

                             рий: ,,як бува у нас, хотів останнім поділиться”.Користується

                             любов’ю та повагою троянців. Та й як не любити того, хто

                             ,,прямий, як сосна , величавий, бувалий, здатний, тертий,

                             жвавий”?

                             Порівнюючи лютий гнів Енея з бушуванням вихору в пісках

                             пустелі і лютуванням вод у порогах рік, автор оспівує могут-

                             ність свого головного персонажа. Еней—збірний образ запо-

                             розького ватажка, в якому відтворено деякі національні риси

                             українського характеру.

2. ,,Літературознавець”.  

                              Розкриттю теми патріотизму українського козацтва, його во-

                              лелюбності служать також образи інших троянців. Правда,

                              спочатку їхні вчинки викликають у нас рішучий протест і

                              осуд,бо хіба можна не обурюватись отаким способом життя:

                                                      Щодень було у них похмілля;

                                                      Пилась горілка, як вода;

                                                      Щодень бенкети, мов весілля.

                                                      Всі п’яні, хоч посуньсь куда.

                               Троянці тільки те й роблять, що тиняються по досвідках і

                               вечорницях, хрестинах і весіллях,залицяються до дівчат або

                               й до жінок. Прибувши в Кумську землю, вони

                                                        Зо всіма миттю побратались,

                                                        Посватались і покумались,

                                                        Мов зроду тутечки жили.

                                Проте в останніх частинах поеми троянців наче підмінили. 

                                Ці бурлаки-побратими, раніше ,,моторні…швидкі, провор-

                                ні” тільки для власної вигоди, стають хоробрими, велико-

                                душними, незламними в присязі, вірними й волелюбними

                                синами Вітчизни,що готові до останньої краплі крові,,свою

                                свободу боронити”. Вони перемагають і в найбезвихідні-

                                ших ситуаціях. Їхні одчайдушність і лицарство тепер про-

                                являються не в гулянках, а на полі бою. Троянці нікого не

                                бояться: для них найсвятіше—бойове побратимство, ,,ніхто

                                не вдержить їх гармат”. Ми захоплюємося ними, їх вчинка-

                                ми й силою, їх відвагою й хоробрістю, їх дотепністю й то-

                                        вариською щирістю.

Учитель.   

В образах Енея і троянців Котляревський змалював українських козаків-запорожців з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями, войовничим наст-

роєм.                                                                                                   

—Чи можете ви навести приклади, що в поемі йдеться про українців і Україну?

2. ,,Історик”.  

                        Котляревський безліччю реалій вказує читачеві—скрізь і всюди

                                в поемі йдеться про українців і про Україну.Троянці виросли на

                                Подніпров’ї, зокрема в Полтавській стороні, про що вказують

                                назви багатьох міст, містечок, сіл, як Лубни, Гадяч, Келеберда,

                                Опішня, Будище, Горбанівка. Вони мають українські імена, спі-

                                вають козацьких пісень, їдять полтавські страви, палять тютюн.

                                    Сюжетна основа поеми Котляревського міцно спирається на

                                конкретний історичний грунт.У блуканнях троянців,в їх неймо-

                                вірних пригодах були відбиті реальні події останньої чверті

                                ХVІІІ ст., коли після зруйнування Запоріжжя частина козаків,

                                незадоволених переведенням їх на становище селян, залишала

                                обжиті місця й шукала нових земель, коли багато запорожців

                                змушені були підкоритися наказу Катерини ІІ, якій потрібний

                                був військовий заслін на Передкавказзі, і осісти на Кубані. Зе-

                                мельні угіддя, ниви, сіножаті, що їх одержують троянці від

                                Латина,—це ті конкретні реалії, які відображають характерні

                                явища заселення козаками причорноморських степів. Йдеться

                                в поемі й про перехід осілої козацької старшини в дворянство:

                                Еней в останній частині порівнюється з Потьомкіним (,,Такий,

                                як був Нечеса князь”).

       Учитель.

        —Досить влучно підкреслив національний колорит в змалюванні Енея і троя-

        ців академік Олександр Білецький, наголосивши, що головний герой поеми—

        ,,троянське військо. Не окрема людина, а люди, і які люди!”…

            З троянської громади виділяються образи двох бойових бійців—Низа та

         Евріала.

1.     ,,Читець”.    

                            ( читає напам’ять уривок з 5-ої частини про Низа та Евріала

                                        від слів …У главной башти на сторожі )

        Учитель.

        —В образах Евріала та Низа автор змалював доблесних синів українського

        народу, мужніх патріотів, вірних козацькій присязі і бойовій дружбі. Життя

        своє вони віддали заради свободи рідної землі, заради перемоги над ворогом,

        і автор, а з ним і читач, високо цінує їх героїчний подвиг.

                                                  Так кончили жизнь козарлюги,

                                                  Зробивши славнії услуги

                                                   На вічность пам’яті своєй.

        Ось які ці троянці—запорожці! Отакі вони всі, відважні і сміливі, хоробрі й

        безстрашні, палкі патріоти і доблесні воїни!

        Друга група образів—це боги. Вони змальовані в поемі не менш соковито і

        майстерно. Слово мають ,,літературознавці”.

3.,,Літературознавець”.

                                     Боги мешкають на високому Олімпі і звідти оглядають зем-

                                     ний світ. Це, передусім, Венера і Юнона, всевладний і най-

                                     могутніший з-поміж богів Зевс, бог моря Нептун, бог вітрів

                                      Еол, бог вогню і ковальської справи Вулкан та інші.

                                      Життя богів проходить в постійних бенкетуваннях, пияти-

                                      ках, сварках, інтригах. Сам Зевс каже про богів:

                                                            Поступки ваші всі не божі,

                                                            Ви на сутяжників похожі.

                                                            І раді мордувать людей.

                                       Втручання богів у долю й пригоди Енея викриває бюрокра-

                                       тичний лад тих часів. Боги —то продажні чиновники, ха-

                                       барники, крутії.За хабар вони готові на все.Так, вже в пер-

                                       шій частині розповідається як Юнона, дізнавшись про по-

                                       дорожі Енея, просить бога вітрів Еола зробити на морі бу-

                                       рю, і потопити троянське військо разом з Енеєм. За цю пос-

                                       лугу Юнона обіцяє хабара—,,дівку чорнобриву”. І Еол

                                       згодився. Але Еол не певен у додержанні обіцянки, допус-

                                       кає, що Юнона може обдурити його, і тому застерігає:

                                                            Обіцянки не забувайся,

                                                            Бо послі, чуєш, нічичирк!

                                                            Як збрешеш, то хоча надсядуся,

                                                            На ласку послі не попадься,

                                                            Тоді від мене візьмеш чвирк.

                                        Еол, спокушений хабаром, зібрав підвладних йому вітрів і

                                         ,,велів поганій будь погоді” на морі буря, але вітри забра-

                                         лися в чуже ,,відомство”.Еней теж знає звички  богів-бра-

                                         ти хабарі, він обіцяє: ,,Я Нептуну півкопи грошей в руку

                                         суну, аби на морі шторм утих”…

                                         Ворогування між Венерою і Юноною позначається на 

                                         долі Енея: перша весь час допомагає йому, друга—пере-

                                         шкоджає, намагається заподіяти йому смерть, бо:

                                                                Давно уже вона хотіла,

                                                                Його щоб душка полетіла

                                                                К чортам…

                                          Сам Зевс називає богинь олімпійськими  ,,зубоскалками”,

                                          ,,моргухами”, дзигами”, ,,фіглярками” і нахваляється ,,бе-

                                          резової дать припарки” їм.              

                                          На чолі Олімпу—бог Зевс, ,,Світу повелитель”.Він грубі-

                                          ян за натурою й самодур за вихованням. Так, посилаючи

                                          Меркурія в Карфаген, він розсердився і розкричався, аж

                                          цілий ,,світ поколихався”. Улюблене заняття його—бен-

                                          кети й пияцтво. Коли до нього прийшла Венера просити

                                          за сина (Енея).

                                                                    Зевес тоді кружав сивуху

                                                                    І оселедцем заїдав:

                                                                    Він сьому випивши ось-муху.                                                                     

                                                                    Послідки з кварти виливав.

                                         Отже, не дивно, що цей володар світу,, од горілки весь                            

                                         обдувся”. І ці нікчеми вершать людські долі?! Яке непо-

                                         добство! Це не боги, а зграя продажних чиновників та                                                 

                                         їхніх лицемірних жінок.

 Учитель.

—   Історики можуть внести доповнення до характеристики богів.

3.,,Історик”. 

                      Бюрократичний апарат царської Росії, його моральний розклад зма-

                      льований в образах богів колоритно й переконливо. Вони діють в

                      українській обстановці другої половини ХVІІІ ст.Наприклад, Юнона,

                      виряджаючись до Еола,

                                                             Сховала під кибалку мичку,

                                                             Щоб не світилася коса;

                                                             Взяла спідницю і шнурівку,

                                                             І хліба з сіллю на тарілку…

                       Фурія Тезіфона прибуває до Юнони на перекладних. Меркурія, що

                       ввесь ремінцями обв’язався, має на грудях з бляхи ладунки, а в

                       руках ногайський малахай, переодягнено в поштаря. Вулкан на щиті,

                       викуваному для Енея, зображає епізоди з українських народних

                       казок. Зевс кружає сивуху, заїдає оселедцем, скликає богів ,,в

                       олімпську карвасал”, загрожує послати богинь в Запорозьку Січ.

                       Олімп  дуже нагадує губернську, а то й столичну канцелярію —

                       департамент із типовими для неї чиношануванням та взаємним

                       недовір’ям, підлабузництвом і здирством, інтригами й круговою

                       порукою, кумівством і хабарництвом, а понад усе зловживанням

                       своїм становищем й повною байдужістю до інтересів і потреб прос-

                       того народу.

Учитель.

  —Третя  група дійових осіб— земні герої, царі. Це Латин, Ацест, Турн, Дідона.

  Їхнє життя теж проходить в нескінченних бенкетах,розвагах,сварках та інтригах.

  Слово “ літературознавцям’’.

   4.,, Літературознавець”.

                                            У поемі докладно описано життя різних царів, але

                                              суттєвої різниці в способі їхнього життя, в звичках і

                                              уподобаннях нема. От, наприклад, Дідона. Вдаючись

                                              до іронії, поет спочатку пише, що це “розумна пані і

                                              моторна…трудяща, дуже працьовита”. Та дальший

                                              докладний опис її дворічних “діянь” розкриває цю іро-

                                              нію: виявляється, що вся “працьовитість” зводиться  до

                                              переодягань,танців,ігор,женихання й бенкетів, де сиву-

                                               ха та інші напої ллються рікою, а від страв ламаються

                                               столи.

                                                                      Щодень було у них похмілля;

                                                                      Пилась горілка , як вода;

                                                                      Щодень бенкети, мов весілля,

                                                                      Всі п’яні, хоть посуньсь куда!

                                                Це в першій частині поеми показано як Дідона гос-

                                                тинно прийняла Енея. Друга частина твору теж міс-

                                                тить не менш колоритний опис бенкету, що його

                                                організував сіцілійський цар Ацест на честь Енея.

                                                Спочатку “Ацест Енею, як би брату, велику ласку

                                                показав, і, зараз запросивши в хату, горілкою почас-

                                                тував”.Згодом—поминки по Анхізові—батькові Енея.

                                                Тут— вино і горілка просто ллються рікою; жваво

                                                 проходять ігри, розваги, народні гуляння. Бучний

                                                 бенкет бачимо і далі, у четвертій частині поеми, коли

                                                 троянців частує цар Латин. Це ,,старий скупендя”, що

                                                 ,,дрижав, як Каїн за алтин”. Був він  ,,не рубака і вою-

                                                 ватись не любив” і дуже боявся своєї жінки Амати.

                                                 Вельможі Латина—це зграя казнокрадів. Навіть слаб-

                                                 кий розумом Латин говорить їм :

                                                                              Не дуже хочете ви битись,

                                                                              А тільки хочете нажитись.

                                                  Таке паразитичне існування бачимо і в маєтках

                                                  Авеста, Евандра та інших князьків. Гульвіса ,,Турн,

                                                  що ,,по воєнному звичаю” того часу п’є чай з горіл-

                                                  кою, ,,топить печаль в питейнім морі”, нагадує гуль-

                                                  ливого гусарського офіцера старих часів. А ось пред-

                                                  ставники молодого покоління земних богів. Дочка

                                                  царя Латина, Лавіся, зображена світською панноч-

                                                  кою, ,,зальотною птицею”.Після смерті матері вона

                                                                             Одежу всю цвітну порвала,

                                                                             А чорну к цері прибирала,

                                                                             Мов галка, нарядилась вмах;

                                                                             В маленьке дзеркальце дивилась,

                                                                             Кривити жалібно училась

                                                                             І мило хлипати в сьозах.

                                                  Виразний образ панича Авентія . Змістом його життя

                                                  є обмін ,,песиків, сучок і лошаків”. Змістом життя

                                                  Палланта—дитячі забави, викрадання голубів. Такі

                                                  були типові образи тогочасного панства.

 Учитель.

 —Що можете добавити до характеристики образів героїв?

      2. ,,Читець”.    У третій частині поеми Котляревський намалював широку кар-

                                тину пекла і раю. Я хочу продекламувати уривок із третьої час-

                                тини ( уривок ,,Тепер Еней убрався в пекло…” до ,,Чужим

                                пустився промишлять…”).

  Учитель.

  —Кого з грішників ви бачите в пеклі?

  —За що вони потрапили туди?

  —Як автор ставиться до них?

  —Співчуваєте ви комусь із мучеників, чи ,,по заслузі” їм?

 Як бачимо в ,,Енеїді” не лише показано правду про найбільше лихо ХІХ ст.—

 кріпацтво, жорстокість панів, а й висловлено мрію народу про соціальну справед-

 ливість, хто знущається над трудівниками тому місце у пеклі.Послухаємо виснов-

 ки ,,істориків”.

       4. ,,Історик”.    В образах царів зображено українське вельможне панство, а

                                 не людей античного світу. Це ми можемо переконатись, роз-

                                 глянувши такі приклади.

                                 Цариця Дідона, яка живе в Карфагені, на березі Середзем-

                                 ного моря в  Африці, здивовано запитує троянців:

                                                                  Відкіль такі се гольтіпаки?

                                                                  Чи рибу з Дону везете?

                                                                  Чи може виходці-бурлаки?

                                                                  Куди, прочани, ви йдете?

                                 Колись, в давні часи, чумаки возили з Дону сіль і рибу. Отож,

                                 події розгортаються на Україні, а не в Африці! А прочани?

                                 Та це ж богомольці з України, які ходили на прощу—молитися

                                 Богу в Київ, у Лавру. Та й слова вихідці—бурлаки—це теж з

                                 української народної мови. Отже, все—українське. То як же це

                                  Дідона, карфагенська цариця, в троянцях впізнала українських

                                 бурлаків? Може  й сама вона—більше українка, аніж карфаге-

                                  нянка? Або взяти Латина. Пам’ятаєте, які дари відрядив  він

                                  Енеєві? Не якісь там заморські диковинки з-над берегів Тігру

                                  чи з Сицилії, а з українських сіл і міст—лубенський коровай,

                                  київські горіхи, полтавські пундики, решетилівські вівці тощо.

                                  Котляревський  змалював українське суспільство, де Троя—

                                  це Київ, Україна, яку закувала у кріпацьку неволю КатеринаІІ,

                                  що троянці—запорозькі козаки, які вирушили у різні держави

                                  ( Молдову, за Дунай), але жили надією відродити козацтво,

                                   боролися за визволення народу, повстаючи, кладучи голови у

                                   битві.

  Учитель.

—А тепер дамо слово ,,художникам”.

 1.  ,,Художник”.      ,,Енеїді” І.П.Котляревського не бракувало ілюстраторів. Пер-

                                  шим ілюстратором безсмертного твору вважається випускник

                                  петербурзької   академії   П.Мартинович. Потім   були    інші 

                                  ілюстратори. Наприклад, В.Корнієнко, Г.Нарбут, М.Дерегус.

                                  Не піднялися до високого рівня літературного першоджерела

                                  ілюстрації І.Їжакевича та Ф.Коновалюка, а також О.Довгаля,

                                  виконані у 50-60-х роках. Художником,  який   дав  всебічну

                                  характеристику поеми, бездоганно доніс до всіх задум пись-

                                  менника, показав його бачення подій, його тлумачення обра-

                                  зів, став киянин Анатолій Базилевич.

  2.  ,,Художник”.

                                  А.Базилевич немовби врахував недоліки всіх своїх попередни-

                                  ків, виявивши при цьому дотепність гумориста, спостережли-

                                  вість історика, чуття етнографа, раціональність психолога. На

                                  його малюнках ми бачимо непосидючого веселого хлопця.

                                  Скрізь він перший. До бою? Завжди. В пекло? Гайда в пекло!

                                  Поженихатися? І це можна. Одне слово, хлопець,, хоч куди

                                  козак”.Художник відтворив на малюнках досить точно і гли-

                                  боко те, що автор хотів сказати даними рядками поеми, тобто

                                  відтворив авторський задум.

                                  

   Учитель.

   —По підготовці до уроку працювала ще група ,,психологів”. Надаємо їм слово.   

  

     ,,Психолог”.        В поемі багато картин, де показані переживання героїв твору,

                                   розкриті мотиви їхньої поведінки в різних ситуаціях. Я зупи-

                                   нюся лише на деяких із них. В 5-й частині поеми автор пока-

                                   зав як мучився Еней, бачив ту страшну тучу, що на нього нес-

                                   ла війна, як ,,дух його ізнемогав”. Коли його ватага спала, він

                                   по берегу гуляв. Він ,,з горя сильно ізнемігся”, думка спати не

                                   давала. В 6-й частині поеми Еней мстить Турнові, вхопивши

                                   його за чуприну, вбиває свого кривдника і відправляє в пекло

                                   ,,к пану Плутону на поклон”—це є логічним завершенням 

                                   вчинків Енея—патріота, якому завжди притаманні почуття

                                   громадського обов’язку та справедливості. Образи Енея і тро-

                                   янців скріплені міцною товариською дружбою, дружбою свя-

                                   тою. Вони люблять бенкетувати, ласі до смачних страв і на-

                                   питків, до розваг, але ж  свято бережуть лицарську честь вої-

                                   нів, виявляють глибокі почуття любові до батьківщини, зне-

                                   важають навіть смерть в ім’я цього.

                                   Розкриваючи образи троянців, виділяємо двох патріотів, ге-

                                   роїв Низа та Евріала. Героїчний вчинок їх—вилазка в стан во-

                                   рога—то свідчення глибокого усвідомлення ними свого пат-

                                   ріотичного обов’язку, вірності присязі, своїй батьківщині.

                                   Котляревський симпатизує троянцям на чолі з Енеєм.Він зма-

                                   льовує їх у теплих тонах. Разом з поетом ми захоплюємося,

                                   любуємося, милуємося цими героями, їх діями і вчинками.

ІV. Рефлексійно-оцінювальний етап.

      Учитель.

       —Сьогодні на уроці ми познайомилися з системою образів в поемі ,,Енеїда”

       І.П.Котляревського. На початку уроку перед вами були поставлені питання,

       на які ви повинні відповісти.

       Відповіді учнів.

       Читаючи цю  чудову поему, ми від щирого серця сміялися, тішилися радоща-

       ми героїв, сумували з ними.

       Котляревський думав про майбутнє свого народу. Він мріяв про суспільство,

       в якому люди житимуть за законами добра і правди. Поема виховує любов до

       рідного краю, народу, виховує такі риси характеру як патріотизм, гуманність,

       чесність, доброзичливість.

       Історичний матеріал уроку допоміг краще уявити характер взаємин між людь-

       ми в тогочасному суспільстві.

       Аргументоване виставлення оцінок.

V.  Домашнє завдання.

      Обов’язкове:  Виписати з 1-ої частини ,,Енеїди” назви українських народних

                               інструментів, пісень, танців, українських страв і напоїв.

       На вибір:       Підготувати усний роздум на тему ,,Який епізод поеми мене                              вразив найбільше і чому?”

                                                                                                                                                                                                   

                     Тема. Література рідного краю.

           Шляхом терновим до України. Ознайомлення із життям і творчістю Василя

           Гренджі-Донського (1897-1974).

Мета: розкрити перед учнями титанічну постать В. Гренджі-Донського як поета-

            трибуна, письменника-патріота, визначного  громадського  і  політичного

            діяча;  розвивати  пізнання  учнів  у  галузі  української  літератури  краю;

            утверджувати  в  свідомості  учнів почуття  вірності  своїй  нації, матері— 

            Україні.

Обладнання. Видання  творів  письменника,  тематична папка  про  письменника,

                         портрет письменника, стінгазета, висловлювання  дослідників його

                         творчості, друзів по перу, дочки Зірки.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Методи, прийоми

і  форми  роботи: емоційна готовність до уроку, імітаційно-рольова гра І, виразне

                              читання  віршів, імітаційно-рольова гра ІІ, слайд-шоу, рефлексія.

                                                     Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

1.З’ясування емоційної готовності до уроку.

2.Визначити настрій за допомогою дієслів (…хвилююся, тривожуся, радію, тощо).

ІІ. Цілевизначення і планування.

Учитель.

Учні, сьогодні урок я хочу розпочати такими поетичними рядками:

    Ми знаємо, що люди ми є смертні,            

    І нам також колись прийдуть на зміну,

    Ми є лишень короткі епізоди,

    Всієї вічності, а вічність та—

    Це наш народ і наша Україна,

    Навіки вічна і свята.

                                                       

Автором їх є український письменник Василь Гренджа-Донський. Як і його літературні побратими—Євген Маланюк, Олег Ольжич, Улас Самчук, Олена Теліга—він повертається з напівзабуття.

     Політичний емігрант, який із 1939 року і до кінця своїх днів змушений був жити в розлуці з рідним краєм, В.Гренджа-Донський був більше знаний за кордоном, аніж у себе на батьківщині, де радянська влада твердо і, здавалось, навічно причепила ,,буржуазного націоналіста”, ,,ворога трудового народу”, ,,зрадника батьківщини” і своїм недремним оком стежила, щоб, не приведи, Господи, його ім’я не потрапило до якогось друкованого органу. Це все він витерпів за святу любов до України, задля якої  він жив, горів, боровся, вмирав, яку жодного разу не зрадив, до якої зболено і щиро писав:

                                            Люблю тебе, мій рідний краю,

                                            Мов до матусі я горнусь.

                                            Ридаєш ти—і я ридаю,

                                            Смієшся ти—і я сміюсь.

Отже, темою нашого уроку є ознайомлення з життям і творчістю В.Гренджі-Донського.

Мета: донести до вас святу правду про те, хто ж такий В.Гренджа-Донський. Я постараюсь упевнити вас, що це воістину велична постать в нашій літературі, що це визначний літературний і громадсько-політичний діяч, який заслуговує на те, щоб його ім’я було вписане золотими літерами до пантеону найвизначніших діячів України.

Запишіть тему та  план уроку.

1.     В.Гренджа-Донський повертається до нас із напівзабуття.

2.     ,,Люблю тебе, мій рідний краю…”

3.     Дитячі та юнацькі роки.

4.     Перші поетичні збірки.

5.     Духовний заповіт дітям ( ,,Китиця квіток” )

6.     Апогей літературної творчості ( 1930 р.,,Груні-степам”)

7.     На еміграції.

8.     Вінок шани і визнання.

ІІІ. Засвоєння нових знань.

1. Учитель.

Отож, діти, віднайдіть у своїх душах бодай маленьку місцинку для цього чудового письменника, ,,закарпатського соловейка”, співця  Верховини і полонин, верховинського пророка. Народився В.Гренджа-Донський 23 квітня 1897 року на Закарпатті в селі Воловому (тепер Міжгір’я) у бідній селянській родині. Василь був найстарший. Прізвище письменника Гренджа. Літературний псевдонім—Донський—він обрав з тією метою, щоб висловити свою віру в неподільність українських земель, які сягають від Карпат—його колиски—до самого Дону.

Про дитячі роки розповідає письменник в автобіографії. Ось послухайте. 

2. Імітаційно-рольова гра І.

   Учень виступає в ролі письменника.

,,Батько мій, Степан, одружився молодим і точно мав 25 років і 2 дні, як я вперше почав плакати…Він мене дуже любив і всюди за собою тягнув: я був з ним, почавши від 3-ого року, на сінокосах, з ним разом спав на оборозі або в отаві, з ним разом і звірів диких відганяв від бараболь чи вівса…

    Було, під колибою, накладе ватри, зготовимо вечерю. Батько жартує, бавиться зі мною й оповідає мені казки, а далі починає чудово співати верховинські вівчарські пісні, поки я не засплю. Мій діточий вік пройшов весело біля батька.”

Учитель.  

А потім була школа, яку хлопець дуже любив. Та вдалося закінчити лише шість класів. Далі почалися тяжкі часи. Батько захворів на туберкульоз, нужда і злидні настали в сім’ї. 12-річний Василь іде на заробітки. Був помічником дяка, листоношею. Наприкінці 1915 року його посилають на фронт. Вісім місяців пролежав в окопах Першої Світової війни, був поранений у груди. Лікувався два роки в Будапешті. Потім знову мобілізація, спочатку—на румунський, потім—на італійський фронт. Після війни в 1921 році повернувся на Закарпаття. Уже тоді мав добірку власних віршів. В 1923 році ці поезії побачили світ окремою книжкою ,,Квіти з терньом”. Уся збірка сповнена глибокого патріотизму, розповідає про горе і нужду верховинців. Закликає пам’ятати, що вони—українці, і мова їхня рідна—українська.

Послухайте вірш ,,Люби рідну мову”.

Учитель.

Любити і не забути рідну мову, матір—Україну…Наскільки актуально це звучить і сьогодні. Слова ці неначе звернені до нас, учні, до будівничих нашої незалежної України. То ж  пам’ятаймо їх!

    Ще хочеться процитувати один із віршів цієї збірки ,,Русин”. Відомий український поет Андрій Малишко говорив: ,,Якби навіть цей письменник нічого більше не написав, то він—поет”.

До вашої уваги вірш ,,Русин”.

Учитель.

А потім були нові збірки. В 1924 році видав збірку ,,Шляхом терновим”. Ця збірка має особливе значення в історії закарпато-української літератури. Це перша книга закарпатського автора, що написана сучасною українською літературною мовою.

Провідний мотив цієї збірки—заклик до соціальних перемін, до рішучої боротьби з окупантами (з 1918 року Закарпаття перебуває в складі Чехословаччини). За вірш ,,Розділили Україну поміж ворогів” письменника засудили на 3 місяці тюрми.

Послухайте цей вірш.

Учитель.

Прекрасним ліричним віночком є наступна збірка—,,Китиця квіток”, присвячена дітям. Вірші приваблюють щирістю, безпосередністю. Поетові хочеться, щоб всі діти були щасливими. Та серце поетове стискається від болю, що діти вмирають з голоду. Бо навіть на Миколая та Різдво немає в хаті й шматочка хліба.

Учень читає вірш ,,Зима”.

Учитель.

Василь Гренджа-Донський написав і багато прозових творів.

1.     Збірка ,,Оповідання Карпатських полонин”.

2.     ,,Червона скала”—прекрасний епос про героїчне минуле свого народу з часів монголо-татарського нашестя.

3.     Історична повість ,,Петро Петрович”.

4.     Детективна повість ,,Ілько Липей—карпатський розбійник”.

5.     Драматичні твори: ,,Сиротинка”, ,,Останній бій”, ,,Сотня Мочаренко”,

,,Як сади зацвітуть”.

6.      Прозові казки: ,,Підкарпатські казки”.

7.     Віршовані казки: ,,Пригоди Зайчика”, ,,Казка про Козу та Вовка”.

8.     Казки-п’єски: ,,Святий Николай”, ,,Святий вечір”, ,,Соняшники малого Тараса”.

Окремо слід сказати про роки 1938-1939 у житті В.Гренджі-Донського. Ці роки—вершина його публіцистичної і суспільно-політичної діяльності. Щирим серцем привітав він народження незалежної держави Карпатської України (1939 рік ). У березні 1939 року угорські загарбники знову окупували Закарпаття. Вони арештували письменника і ув’язнили у Тячівській тюрмі. Як найнебезпечнішого злочинця, його запроторили в окрему камеру. Його засудили до страти. І про це не дозволено було знати нікому, навіть рідним…

Усе передумав він у ті передсмертні хвилини, але й тоді не зрікся своїх священних ідеалів.

Учень. Послухайте уривок із щоденника

          Боюся смерти? Ні, не боюсь, тільки чую в собі ще крихту письменницької іскри…Хотів би ще увіковічити для майбутніх поколінь ту нашу епопею, боротьбу на життя і смерть малого відламку великого народу, відділеного від материка високим гребенем…Хіба ж це не героїзм хоробрих синів Карпатської України, оці подвиги, що відбулися на моїх очах? Горстка січовиків проти озброєної армії!

           Часом приходить думка, чи не було шкода жертв безвиглядної боротьби?

Чи не осудить нас історія? Але ні, сто раз ні! Тепер світ побачив, що сини Карпатської України добровільно не приймають ярмо, вони збройно протестували

проти здавлення їх світової волі. Кров січовиків надармо не потекла! Народ оспівуватиме їх геройські вчинки віками, це додаватиме духа. Новітні пани не можуть трубити у світ, що ,,вірні рутени” привітали їх хлібом і сіллю, ні, вони вітали їх кулеметами!

Учитель.

Скільки ж то треба було мати громадянської мужності в собі, щоб і на порозі смерті писати такі слова. В тюрмі написав вірші, які склали цикл ,,В тюрмі”. Вони відтворюють мученицькі терпіння та глибоку ненависть до окупантів.

Вірш ,,Вістка з тюрми”.

Учитель.

Доля, Господь Бог судили йому вижити. Вороги побоялися, мабуть, знищити добре відомого на той час письменника, на захист якого виступила літературна громадськість Словаччини, Югославії, Румунії. Його переводять етапами з Тячівської тюрми у Криву під Хустом, а далі—до концтабору Варюлопош (Угорщина). Згодом його звільняють під суворий поліцейський нагляд. Єдиним рятунком було нелегально покинути батьківщину.

Вірш ,,Прощай рідний краю”.

Учитель.

Місцем порятунку стала Словаччина—місто Братислава. Тут він прожив другу половину життя—35 років. В емігрантський період Гренджа—Донський продовжував плідно працювати як драматург, публіцист, літературний критик, автор художніх творів для дітей. Його тягнуло додому, на рідну Верховину. Така нагода трапилася в 1970 році. Ось як  про це пише його донька Зірка Гренджа-Донська (живе у США).

3. Імітаційно-рольова гра ІІ.

Учениця виступає в ролі доньки.

          ,, Батько був безмежно зворушений цими відвідинами. Відвідав він тоді своє родинне село й околицю і врешті міг поклонитись рідним полонинам особисто…Вдивлявся в кожне перетворення рідного краю, ходив по старовинному Ужгороду, Мукачеву і не міг впізнати тих вулиць, на яких ,,залишив частину своєї молодості…”.Відвідав знову знане йому вже ,,Морське око” в Карпатах—Синевирське озеро, де часто бував під час мандрівок у молодих роках…”  

Вдруге батько побував на Закарпатті в 1973 році.                 

            Кілька місяців потому не приходили листи від батька…Та враз, серед ночі,—25 листопада, 11 місяців після нашої візити, збудив мене телефон і я почула голос брата: ,,…Татко помер…”.”

Учитель.

Довгою і тернистою була дорога до України.

25 листопада 1974 року В.Гренджа-Донський працював над переписуванням роману ,,Сини Верховини”. Так його застала смерть. Сталося так, як не раз повторював сам письменник ,,Тільки страшна Косарка зможе вирвати з моїх рук перо…”

Похований Василь Гренджа-Донський в Братиславі на цвинтарі Солов’їна Долина.

         Закарпатський народ шанує пам’ять про одного з найбільших письменників Закарпаття ХХ століття—Василя Гренджі-Донського. Його ім’я носить школа №6 м.Ужгорода і вулиця, на будинку якої встановлено меморіальну дошку.

До 100-річчя з дня народження (23 квітня 1997 року) відома поетеса нашого краю Марія Кабалюк-Тисянська, нині покійна, написала вірш ,,Просвітитель гір Карпатських”.

Послухайте цей вірш і помилуйтеся нашими краєвидами.

Використання мультимедійного супровіду, слайд- шоу.

,,Просвітитель гір Карпатських”

Ти родом з бідної колиски,

В якій уперше голос дав.

Ти ріс і жив для благ народу,

Якому пісню заспівав.

Про горе, злидні верховинців,

Зневірених в недолі,

Ти піднімав свій гнів повстання

І звав народ до волі.

Ти вчив мене рядки стелити

Про рідну Верховину.

Ти—лицар, що боровся мужньо

За вільну Україну.

Ти син невільної країни,

На полі творчому трудар.

Ти просвітитель гір Карпатських,

Ти—геній, велетень-кобзар.

За спалах страйків свого люду,

За ріднії Карпати,

Тобі судилося попасти

За темні, чорні грати.

Та згодом Ти з тюрми звільнився

І вийшов на свободу.

Знайшов притулок в братніх друзів—

Словацького народу.

Коли у рідній Верховині

Засяяв сонцем Новий День,

Ти став співати Україні

Щасливих, радісних пісень.

Ще довгі роки Ти трудився

В поезії заграви.

Останній подих Твій скінчився

У місті Братиславі.

На обеліску майоріє

Ім’я Твоє достойне.

Воно навіки жити буде

Святково і поборно.

Сьогодні, в День Твого століття,

Тобі уклін великий!

І скарб творінь Твоїх високих

Живе в народі вічно!

Учитель.

Власних збірок та книжок протягом життя було видано 42, а в співавторстві з іншими авторами—7. Донька письменника Зірка видала в США 12-томне видання його праць (1981-1992). Більшість творів невідома українським читачам. У 2002 році в Києві відбулася Міжнародна виставка-ярмарок, в якій видавництво ,,Закарпаття” представило свою експозицію. Тут була книга Василя Гренджі-Донського ,,Щастя і горе Карпатської України” ( щоденник письменника), яка була відзначена дипломом ІІІ  ступеня у номінації ,,Краще українське видання історичної тематики”.

Це свідчить про те, що письменник повернувся до нас із напівзабуття. Вчені досліджують доробок Василя Гренджі-Донського. Хочеться вірити, що з’являться нові публікації, які стануть частиною багатобарвного вінка шани і визнання Василя Степановича Гренджі-Донського. І розкривається на повний зміст таємниця ,,квітів з терньом”, ,,золотих ключів” Срібної землиці—рідного краю, де ,,шляхом терновим” щире вітання шлють ,,місячні груні степам”, ,,щоб сонце свободи світило з небес на наші зелені Карпати”.

ІV. Рефлексійно-оцінювальний етап.

—Яке враження справила на вас поезія В.Гренджі-Донського?

—Що найбільше сподобалось?

—Які роздуми викликали його вірші?

—Що залишилося для вас незрозумілим?

—Чи задоволені результатом своєї діяльності?

—Як оцінюєте власну роботу на уроці? Роботу своїх товаришів?

      Рефлексія психологічного стану (використання сигнальних карток)

 —Якими фарбами ви позначили б свої почуття на уроці?

     Як ви думаєте, від чого це?

      Підсумок уроку

 —Чи справдилися ваші очікування від уроку?

V. Мотивація оцінок. Домашнє завдання.

1. Написати твір-мініатюру ,,Мої враження від поезії  В.Гренджі-Донського” або ,,Над чим змусила задуматися поезія В.Гренджі-Донського”.

2. Шукати матеріал до творчості Марка Бараболі (справжнє прізвище І.Рознійчук).

                

   

Додатки

          Люби рідну мову

Люби рідну мову, миле руське слово,

Її не стидайся, за ню бийся в грудь,

За те рідне слово будь готов до всього,

Та знай, що ти русин, того не забудь.

Знай, що ти є сином великого народу,

Його не цурайся, від нього учись,

Вітці твої знали вмерти за свободу,

Будь їх рідним сином, за волю борись.

Люби рідну мову, люби рідне слово

І справі народній ти відданим будь,

Люби Україну, люби як нікого,

Вона ж твоя мати, того не забудь.

                  Русин

Ще го й на світі не було,

Ще го і не знали,

А вже пута парували,

Окови кували.

Ще го мати не зродила,

Під серцем носила,

А вже руки пов’язала

Нечувана сила.

Ще тільки що народився,

Ще го не оділи,

А вже йому над колисков

Кайдани дзвеніли…

              Розділили Україну поміж ворогів

1. Гей, зеленії Карпати,                            Гей, ви, ниви буковинські,

    Чом такі сумні?                                     Вас румун присів…

    Чи у горах, чи в тих зворах                  Розділили Україну

    Стратили пісні?                                     Поміж ворогів.

    Ой, мовчать Карпати—тільки

    Вітер відповів:                                   6. Надходили чорні хмари

    Розділили Україну                                 Тих страшних думок:

    Поміж ворогів!                                       —Земле рідна, де ж подієш

                                                                      Ти своїх діток?

2. Розділили Україну                                  Бо грабіжники напали

    На дрібні шматки,                                   Із усіх боків,

    Погоріли тихі села,                                 Розділили Україну

    Висхли ті садки…                                   Поміж ворогів.

    Потекла по Україні

    Морем кров бійців…                          7. Вже зелену Буковину

    Розділили Україну.                                 Топчуть постолом,

    Поміж ворогів.                                         А з обох боківКарпатів

                                                                       Хтось з новим ярмом…

3. У Карпатах тихо-тихо…                         І за що, за що лилася

    Тисне грудь печаль…                              Стільки кров братів?

    У Карпатах  сумно-сумно…                    Україну розділили

    У Карпатах жаль.                                      Поміж ворогів!..

    Їх багнетами приперли

    Із обох боків…                                     8. Геть, думки, думки страшнії,

    Розділили Україну                                   Не давіть мій ум!..

    Поміж ворогів.                                         У Карпатах тихо…тихо…

                                                                       У Карпатах сум.

4. У Карпатах тихо-тихо…                          Тільки вітрик мені в ухо

    Мертва тишина,                                        Листям шелестів:

    Кожна зворина-долина,                            ,,Розділили Україну

    Мов сама труна.                                        Поміж ворогів!”

    А так само і на горах

    Сум од вік-віків,—                                9. І нараз почав він дути,

    Розділили Україну                                    Сосни рвав, ревів:

    Поміж ворогів.                                          —Україну розділили

                                                                        Поміж ворогів,

5. На Говерлі, на високій,                             Але вона встане, встане,

    З болю хтось завмер,                                 Бо народ живе!

А на галицьких долинах                          Вже не довгий час страждання     Застогнав Дністер…                                  Й воля оживе                    

                        Зима

…Бідний хлопчик босі ногі

Скочив під ряднину,

Мати його загортає

В підрану свитину.

Синочок трясеться

На голих дошках,

Матері з’явились сльози на очах…

Хоч чоло йому гаряче,

Дзвонить він у зуби,

,,Мамо, мамо, дайте їсти,

Бо я зголоднів,

Ні учора, ані нині

Нічого не їв”.

,,Спи, дитинко, спи,

Їсти не проси,

Будуть сниться тобі, синку,

Пречудові сни”.

,,Мамо, мамо, жмурю очі,

Та не можу спати,

Мамо, мамо, дайте хлібця,

Хоч покуштувати.

Вріжте з його хоть кусочок…

Мамо, я голоден,

Мамо, мамо так голодним

Спати я не годен…”

Заридала бідна мати,

Голодна й сама:

,,Дитинонька ж моя мила,

Хліба в нас нема!”

Нема!... Оце зима.

           

                      Вістка із тюрми        

Віє вітер із гори в долину,

Потішає бідну Верховину,

хоч у полі буря кулі сіє,

ще колись і в наших горах

сонечко загріє.

Вітре буйний, відшукай ти рідних,

Пожалій же у скорботі бідних,

відшукай їх, загрими в віконце

і скажи: ,,В тюрму попав він

і не бачить сонця…”

Загуди ж бо із гори в долину

І відвідай доню, і дружину,

Де я?—ой, не зна родина мила,

Може, думає, що в полі

гостра куля вбила…

Поцілуй і доню, і дружину

І скажи, що, може, тут загину…

О скажи: ,,Попався у тенети,

де недоля, де неволя,

де чужі багнети…”

Вітре буйний, я тебе благай,

пожалій, бо, може, тут сконаю,

ох, потіш ти їх у горюванні,

ці рядки неси на крилах,

може, вже останні…

 

     Прощай, рідний краю

І ось і я покинув Рідний Край,

Недобиток великої руїни,

Прощай же, Срібна Земле, о прощай,

найкраща ти перлинко України.

Несу в хустині грудочку землі,

Орошену і кров’ю, і сльозами,

Нехай потішить душу в чужині,

Пригноблену тривожними думками.

Несу один калини лист сухий,

З могили тих, що впали серед бою…

О краю рідний, любий, дорогий,

скажи: чому блищить слізьми в очах

і серце рве, коли тебе згадаю…

Тобі важкі кайдани на руках,

а я в чужих душею пропадаю.

                                                                         

Тема.  Пісенне багатство рідного краю.

            ,, Як зачую коломийку, зачую, зачую…”

            Гордість села — коломийкар Степан Степанович Молдавчук.

Мета: розвивати інтерес до культури і літератури рідного краю, до збереження і примноження народних традицій. Ознайомити учнів із життям і коломийками Степана Степановича Молдавчука; збагачувати словниковий запас; прищеплювати учням естетичні смаки, любов до природи.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Обладнання: тексти коломийок Ст. Ст. Молдавчука, дитячі збірочки коломийок,  дидактичний  мультимедійний  матеріал.

Методи,  прийоми

і форми роботи:  слово вчителя, виконання коломийок Степаном Молдавчуком  та  учнями,  учнівські  повідомлення.

                                          

                                                                   Моя Гуцульщино, о рідний мій краю,

                                                                   Красо смерекова казкових Карпат!

                                                                                                            Ганна  Кабаль

                                                   Перебіг уроку

І. Визначення емоційної готовності до уроку.

   ,,Кольоровий настрій”.

 

  Прогноз-очікування.

 — Сьогодні на уроці я очікую від себе… ,  від товаришів…

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

                          Букові ліси, стрункі смерічки, зелені полонини, джерельна вода, … Це наша рідна земля. 

Біля підніжжя величних гір — Говерли і Петрова, ніби в обіймах, розташоване наше мальовниче село. Тут живуть щирі, працьовиті і талановиті люди. Своїм талантом вони прославилися не тільки в рідному селі, районі, а й поза межами країни. Своєю завзятістю і наполегливістю примусили мільйонів українців й людей інших національностей гордитися ними й наслідувати їх у  творчості. Чимало лазещинців, завдяки багаторічній праці, досягли величезних успіхів у збагаченні народної творчості, зробили рідне село знаменитим, а людей у ньому — гордістю. Серед таких талановитих людей наш односельчанин, ветеран Великої Вітчизняної війни, коломийкар, в далекому минулому — вчитель німецької мови, музикант і просто хороша людина — Степан Степанович Молдавчук.

Сьогодні дізнаємося про нелегке життя Степана Степановича, послухаємо його коломийки та ті коломийки, що зібрали ви.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Засвоєння нових знань.

Учитель

       Народився  19  серпня  1924   року  в  місті  Тячів. Батько  його  родом   із   

с. Ясіня. Згодом  переїхали до Ясеня. Степан закінчив горожанську школу. Наука для нього то була і батькова, і шкільна. Та як зайшли угорські війська,  школу в Ясінях закрили, треба було доїжджати до Рахова,  де два рази на тиждень вчили німецьку і два рази угорську мови. Так потроху і вивчив мови. 

Життя в той час було важким, матеріальні нестатки не дозволяли батькові далі вчити сина. Та й сім’я була чималенька — п’ятеро дітей. Тому Степан був змушений піти працювати залізничним стрілочником.

            ,,Йшла війна,— розповідає Степан Степанович,—служив вісім місяців у Будапешті, в угорській армії. Під час чергування на нічній перевірці знайшли на посту сторонніх двох чоловіків, про яких говорили в жандармерії, що вони зв’язані з партизанами. За це під конвоєм відправили в Дебрецен на допит. Після цього — в Австрію на фабрику, на непосильну роботу, де шили взуття і брезенти для машин. Коли по радіо довідався, що радянські війська наближаються до Карпат, переодягнувся у форму угорського солдата і разом з іншими втік з полону”.

1944-го року  Червона армія визволила Ясіня. А на Покрову, 14 жовтня, оголосили про мобілізацію добровольців.

Сам Степан Степанович опинився в Червоній армії. Військову підготовку пройшов в м.Свалява у польовому воєнкоматі, де готували молодших лейтенантів, старшин і старших сержантів. Після цього 16 лютого 1945 року разом з своїми товаришами у складі 426-го стрілецького артилерійського полку визволяв міста України та Польщі.  Їхній полк перейшов на територію Німеччини, де Степан Степанович з однополчанами форсував річку Одер-Найзе, звільняв від фашистів Айзенштадт, де під час бомбардування його контузило: отримав важке поранення ніг. 15 березня 1945р.  був відправлений у Київський госпіталь. Додому повернувся 1946 року.

Першу нагороду — медаль ,,За відвагу” одержав в тилу за взяття у полон німецького офіцера, другою медаллю ,,За відвагу” був нагороджений за ліквідацію кулеметних німецьких точок, третю медаль ,,За відвагу” одержав за участь у операції форсування річки Одер-Найзе.

           Багато років працював  секретарем Чорнотисянської сільради, потім черговим залізничної станції Ясіня, діловодом у Лазещинській середній школі, аж поки не вийшов на заслужений відпочинок. Проте, будучи на пенсії, не міг сидіти без діла. Працював виконавцем у Лазещинській сільраді народних депутатів.

Повідомлення учнів.

Учень 1.

                  Любов до рідної пісні і складання коломийок С.С. Молдавчуку прищепила рідна мати, котра сама любила співати різні коломийки та пісні. З 1913-1920 рр. мати залюбки співала в хорі, який діяв при церковно-парафіяльній школі. Відколи себе пам’ятає Степан Степанович, завжди любив співати. «Коли під час роботи , на полонині чи в будь-якому іншому місці, — зізнається коломийкар, — я співаю, то мені здається, що я набагато молодший стаю, мені легше на душі і жити хочеться».

Власні коломийки почав складати ще з 1941 року, проте не записував їх. Чимало уже розгубилося, що не пам’ятає їх нині, але окремі куплети пішли в народ і їх можна почути з усіх інших виконавців.

На сьогодні збереглися такі, складені ним, співанки, як «Про заснування Ясіня», «Як торгували пани Закарпаттям у 1938 році», «Бункери Арпадові», «Коломийка фронтова», «Гуцульська скомирда», «Легінська пригода», «Лікуй, полонинко!», «Співанка про тваринників колгоспних», «Чоловічок-хованочок» та багато інших.

Виконання автором в’язанки коломийок ,,Гуцульська скомирда”.

Учень 2.

                    За останні роки Степан Молдавчук  далі продовжує складати коломийки, і що характерно, виконує їх у власному супроводі. Мелодії підбирає з гуцульських мотивів відповідно до змісту пісень: для веселих – швидкий темп «гуцулки», а для сумних – повільний. Це подобається слухачам, і він завжди бажаний гість у будь-якій компанії, на різних урочистостях.

Особливо хвилюють слухачів його співанки історичного змісту, соціально-побутові, ті, в яких викривається п’яниць, перелюбників, дармоїдів тощо. Люди люблять слухати співанки, в яких звучить правда. Недарма часто свої пісні закінчує словами:

Та я хлопець молоденький бардіночков тешу,

В сих співанках чиста правда, бігме, ніц не брешу.

Учень 3.

                Чи не найбільше творів у С. Молдавчука, у яких висміює недбалих керівників, котрі не дбають про людей, гостро засуджує чоловіків, які кидають сім’ю, не думають  про виховання дітей, уболіває за долю карпатської природи.

Де б не виступав коломийкар, його завжди слухають з захопленням.  Доводилося  Степану Степановичу брати участь у багатьох фольклорних форумах, які проходили в Харкові – 1969 р.,Тюмені – 1974.,у Латвії – 1975р., Івано-Франківську – 1990р.;    народних святах:  з   нагоди  700 – річчя   заснування  м. Верховини Івано-Франківської обл. – 1979р., та 600 – річчя заснування Іршави, що на Закарпатті – 1991р.

Учень 4.

                       Старший науковий співробітник  Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника В’ячеслав Гнатюк, який у 1990 році, будучи на Рахівщині, відвідав коломийкаря в зошиті Степана Степановича залишив     слушні       міркування:    «Творчість      Степана         Степановича

Молдавчука — живий струмінь народної поезії, плоть від плоті традиційної народної пісенності. Його пісні засвідчують невмирущість гуцульських пісенних традицій, їх живучість та вміння пристосовуватися до сучасного життя. Сучасні проблеми, просякнуті гострим гумором, знайшли тут відображення. Гострота тематики, актуальність, гумор — свідчення високого дару С. С. Молдавчука ».

Виконання Степаном Степановичем коломийки ,,Лікуй, полонинко!”.

( використання мультимедійної дошки — карпатські краєвиди)

Презентація  ,,Життя і творчість Степана Степановича Молдавчука”

Фольклорна хвилинка (перепочинок)

Згадайте  прислів’я  про  рідний  край.

V. Закріплення знань.

Учитель.

              На попередньому уроці ми познайомилися з пісенним жанром — коломийкою. Пригадаймо…

Коломи́йки — дворядкова народна пісня (співанка). Кожен рядок коломийки має 14 складів з обовязковою цезурою (паузою) після восьмого складу.Його назва вказує на місце виникнення: місто Коломия  Івано-Франківської області (Гуцульщина). Коломийки — також коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання. Такі коломийки-в’язанки ми почули у виконанні Степана Степановича Молдавчука.                                                                                                                                                                                                        У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб'я, протест проти селянського безправ'я, звучать бунтарські мотиви. Найбільший масив становлять пісеньки, в яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої — це твори на так звані «вічні теми», однаково актуальні для різних епох, але й у них легко виловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного і соціального побуту.

У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів — доброзичливих або й дошкульних, — влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень;  осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.

Демонстрація учнями зібраних збірочок (коломийки)                                Учитель

                Зараз послухаємо коломийки, зібрані вами, що побутують у нашому рідному краю.

VІ. Рефлексія. Підсумок уроку.

·        Що найбільше сподобалося на уроці?

·        Чи задоволені результатом своєї діяльності?

·        Чи справдились ваші очікування від уроку?

·        Як оцінюєте власну роботу на уроці? Роботу своїх товаришів?

VІІ. Мотивація оцінок. Домашнє завдання.

Обов’язкове: розповідати про пісенне багатство рідного краю.

Індивідуальне: підготувати цікаві факти про І.Я.Франка.

Тема. Називні речення.

Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про називні (номінативні) односкладні речення; навчити визначати їх у тексті, правильно використовувати у побудові усних і писемних висловлювань; розвивати мовлення, логічне мислення.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, картки, дидактичний матеріал, мультимедійна дошка.

                                       Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

1. Визначити свій настрій за допомогою дієслів (хвилююся, радію, прагну…)

2. Озвучити очікування від уроку.

ІІ.    Актуалізація опорних знань.

1.   Перевірка домашнього завдання. Зачитування творів-мініатюр.

2.   Самостійна робота.

— Прочитайте, визначте типи односкладних речень. Випишіть безособові речення, підкресліть головний член і вкажіть, чим він виражений.

1. Люблю, коли хвилі юрбою, шумують, ламають лід. 2. Світе калиновий, жити нам ще, жить. 3. Залило водою луки, залило. (В. Сосюра) 4. Мені одначе не спалось. (М.Грушевський) 5. Вечоріло. Блакитне небо наче оперезалось широким рожевим поясом. 6. Була чудова майова ніч. На вулиці було темно, аж чорно. 7. їм обом стало жаль молодого деревця. 8. А над головою уже шуміло. (М. Коцюбинський)

IIІ.   Мотивація навчальної діяльності.

Колективна робота  (використання мультимедійної дошки)

Прочитайте виразно поезію. Спишіть, вставляючи пропущені букви, поясніть їх вимову та написання. Виділіть речення з головним членом підметом, назвіть способи визначення в них підмета. Яку стилістичну роль виконують речення такого типу? Як вони називаються?

...Остан..є сонячне промін..я

Над сизим присм..рком лісів.

І срібна тиша. Безгомін..я.

Лиш теплі сплески голосів.

Та ще — с.ниць ледь чутний щебет

У шерхкій кущавині..

За що оця безмірна щедрість

Простому смертному — мені?

Цей одсвіт місячи..ої річки,

Цих зір незайман..а краса,

Мит..єва й водночас довічна

І чиста, як твоя сльоза?

...І враз над смерком, над л..маном

Зірниця зблисла вдал..ні,

Мов не розгадав..а, оманна,

Таємна відповідь мені.

                                          (А. Перерва)

ІІІ.   Сприйняття і засвоєння нових знань.

  

(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний матеріал підручника.) Визначити основне, важливе, що треба запам’ятати.

1. Систематизуюча розповідь учителя

             Від інших односкладних речень (граматичний центр яких пов'язаний з дієсловами) номінативні або називні речення відрізняються тим, що роль головного члена в них виконує іменник або інша субстантивована частина мови в називному відмінку. Своєрідність синтаксичної будови зумовлює застосування цих речень у всіх стилях мовлення. В офіційно-діловому та науковому стилях вони вживаються на початку тексту або його частин для називання предметів і явищ, про які йтиметься далі. Це так званий номінативний вступ. У цій самій ролі називні речення виступають і в публіцистиці та в красному письменстві: Доля селянства. Як і в Роси в 1861 р., звільнення кріпаків у Габсбурзький імперії в 1848 р., піднісши їхній юридичний статус та політичні права, не полегшило економічного становища...

Називні речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити її, зупинитися на окремих деталях, звернути увагу на довкілля, яке стане тлом подій чи авторових роздумів: Це сталося в сорок другому році. Зима. Кура. Іноді з левад долинають приглушені вибухи — то тріскається лід на річці. (Григір Тютюник)

Значний стилістичний ефект зумовлюють називні речення, що вклинюються в картини навколишнього світу, відтворені іншими синтаксичними засобами: Медом акацій пахне зачіплянська вуличка Весела... Усе повите нічними фантазіями акацій, химер'ям тіней. Тиша, сон і цвіт. Щось є чаклунське в таємничості нічного цвітіння, в місячнім мареві й тиші цих світлих акацієвих ночей. (О. Гончар) Емоційна наснаженість посилюється, коли номінативні речення містять елемент контрастності, несподіваності:

Зима... і пролісок блакитний! Навколо ще лежать сніги. А він всміхається привітний, А він вже скинув ланцюги!

(Олександр Олесь)

Номінативні речення бувають як поширені, так і непоширені. Називне речення, поширене означенням, може мати синтаксичний омонім — двоскладне речення. Порівняйте: Темна ніч. — Ніч темна. Розрізняти номінативні й двоскладні речення допомагає порядок слів, інтонація та контекст. Номінативні речення не можуть поширюватися обставинами, оскільки обставина передбачає наявність дієслова.

2.   Проблемне завдання.

— Чи є називними реченнями дані синтаксичні конструкції?

1) Назви установ, організацій, газет, журналів. Наприклад: «Вечірній Харків», «Кобзар»;

2) Імена людей при рекомендації, у підписах: Дозвольте відрекомендуватися: Чеченко Марина Олегівна. Жди, писатиму на полк. Саша Сіверцев. (О. Гончар)

— Свою думку аргументуйте.

IV.   Закріплення знань, умінь і навичок.

1.   Тренувальне завдання.

— Прочитайте й запишіть спочатку називні речення, в яких головний член поширюється означенням, далі — дієприкметниковими зворотами, а потім — підрядними реченнями. Один з дієприкметників розберіть морфологічно.

1. Ось дерево, яке ти любив. (О.Довженко) 2. Комбайни, що вийшли на першу косовицю. (О. Гончар) 3. Ось списки, в яких ваша неволя і смерть. (О.Десняк) 4, А ось ліси, покриті димом. (Л. Дмитренко) 5. Нарешті ось і високі двері, покриті папірцями з написаними на них прізвищами мешканців. (Н. Рибак) 6. Неповторні картини дитинства. (Ю. Збанацький) 7. Ґальки тривожний шерех. Сутінь вечірньої мли. (М. Терещенко) 8. Шопена вальс... Ну хто не грав його і хто не слухав. (М. Рильський)

2. Робота з підручником.

(Учитель може запропонувати учням виконати вправу з підручника.)

3. Самостійна робота.

— Подані називні речення поширте означеннями. Чи можна поширити їх обставинами? Чому? Утворені поширені називні речення введіть до самостійно складеного тексту на тему «Зимовий ранок».

Ранок. Вікно. Промені. Вулиці. Морозець.

4. Творча робота.

— Що вам відомо про Софіївський собор у Києві?

Складіть невелику розповідь, вживаючи односкладні речення. Заголовок розповіді дайте у вигляді називного речення.

(Уявна екскурсія до Собору)

V. Рефлексія. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

,,На цьому уроці я навчився (навчилася) …”

VI. Оцінювання. Домашнє завдання

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Виконати вправу з підручника (за вибором учителя).

Тема. Наша мова.

Мета: збагатити знання учнів про мову як про явище суспільне; сприяти підвищенню пізнавальної активності учнів, піднесенню загального рівня лінгвістичної освіти, наближенню їх до розуміння складності й унікальності мовних явищ і процесів; доповнити знання учнів цікавою інформацією про дивосвіт мови; виховувати інтерес і любов до української мови та літератури.

Обладнання: вислови про мову.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи, прийоми

і форми роботи:    психологічний аспект, мовознавчий  коментар, експрес-інфор-

                                 мація, хвилинка відпочинку.

 

                                        Велична, шедра і прекрасна мова,

                                        Прозора й чиста, як гірська вода,—

                                        Це України мова барвінкова,—

                                        Така багата й вічно молода.

                                                                                         Юлія Косинська

                                               Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

—Охарактеризуйте за допомогою дієслів, що ви очікуєте від уроку.

     (…  сподіваюся, радію, мрію, бажаю…)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

—Звернімося до епіграфа уроку.

( Зачитують)

Сьогодні ми і будемо говорити про мову, гортаючи сторінки усного журналу.

Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Учитель.

             —Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що таке мова?

Чи це просто сукупність звуків та слів, чи, можливо, невід’ємний компонент людського буття, генетичний код народу, розшифрувавши який, ми можемо пізнати й розуміти минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.

,,Мова—це жива схованка народного духу, його багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя, досвід, почування. Коли народ кине мову, то вже буде смерть його душі”,—писав Панас Мирний.

Учень.

            Відомо, що мова має суспільний характер, її виникнення й ровиток пов’язані з виникненням і розвитком суспільства. Разом із загибеллю певного народу гине і його мова. Про суспільний характер мови свідчить і той факт, що дитина оволодіває мовою, лише живучи серед людей, вона навчається говорити тією мовою, яку чує від навколишніх.

Дитина переймає вміння вимовляти кожен звук, засвоює слова з певним значенням. Якщо вона не буде виховуватися серед людей ( науці відомо понад 50 випадків, коли діти потрапляли до зграї звірів), то не навчиться говорити. Навіть доросла людина, живучи в іншому мовному середовищі, з часом може забути рідну мову.

             Потрібно пам’ятати, що, втрачаючи з певних причин рідну мову, її носій—народ—утрачає самого себе, свою духовну самобутність, водночас переривається ланцюг поколінь, народ стає іншим народом.

Відома істина: якщо на землі зникає якась одна мова, людство стає набагато біднішим. ,,Коли  зникає народна  мова—народу нема  більше!..  Відберіть у народу все—і усе може повернутись, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її” (К.Ушинський).

             За допомогою мови люди обмінюються найскладнішими думками та найтоншими почуттями, досягають взаєморозуміння в колективі, налагоджують виробництво необхідних матеріальних благ, створюють духовні цінності, згуртовуються для долання сил природи.

Учитель.

— Послухаймо, що казали про мову велети людського духу.

Учні зачитують вислови мову.

1.     Мова—то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, сам

висихає від спраги (В.Сухомлинський).

2.     Мова—така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей (Панас Мирний).

3.     Слово—Божий дар, його людина одержує разом із життям. Магічна сила слова—в його здатності викликати думку, уяву, образи (Ян Парандовський).

4.      Як парость виноградної лози, плекайте мову.

            Пильно й ненастанно політь бур’ян.

            Чистіша від сльози вона хай буде (М.Рильський).

Учень.

           Люди здавна цікавилися тим, як виникла мова. Це одна з глобальних нерозв’язаних проблем. Вона розглядається з часів, коли людина почала замислюватися над питанням свого походження. Людство, можливо, ніколи й не встановить, коли, де, як воно оволоділо мовою, якою була ця мова, скільки було первісних мов—одна чи багато, хто винахідник того чи іншого слова. На сьогодні ніяких слідів первісної мови немає. Тільки на основі опосередкованих даних ми створюємо картину походження мов. Збереглося багато легенд, міфів, казок про походження мови. У добу середньовіччя особливого поширення набула теорія про божественне походження як людини, так і її мови. На сьомий день Бог створив Адама, показував йому різні речі, називав їх, а  Адам повторював. У деяких Євангеліях сказано, що Бог удихнув у Адама здатність говорити.

             У біблійній легенді про Вавилонську вежу розповідається, що Бог, розгніваний тим, що люди будують вежу, яка повинна досягти неба, змішав мови—і вежа таким чином залишилася недобудованою, оскільки люди не змогли порозумітися між собою. Через це у світі так багато мов.

             Є багато свідчень того, що людей здавна цікавила проблема походження мови та постання мовного розмаїття нашого світу. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі, а також у пізніші часи, виникло чимало гіпотез про походження мови.

Звуконаслідувальна теорія. Вважалося, що первісні люди свідомо чи несвідомо наслідували звуки навколишньої природи (крики тварин, співи птахів, шуми). Згодом наслідування ставали назвами відповідних тварин, птахів, предметів.

Вигукова теорія. Мова утворилася на основі мимовільних криків-вигуків первісних людей під впливом певних почуттів—болю, страху, радості, наприклад: від ,,ох”—охати, від ,,ай”—айкати тощо.

Договірна  теорія. Люди відчули потребу щось сказати одне одному, домовитися, як називати різні предмети, явища, процеси. Але для того, щоб домовитися—вже потрібно володіти мовою!

               Сучасні науковці вважають, що мова розвивалася разом із розвитком людини, її мозку, освоєнням прямої ходи. Дехто дотримується думки, що людство походить від одного мавпячого стада, отже, первісно формувалась одна мова (гіпотеза моногенезу); інші—первісні людські колективи створювалися незалежно один від одного, в різних місцях землі, тому формувалася не одна, а певна кількість первісних мов.

               Як ми уявляємо собі тепер виникнення мови й мовлення в первісних олюднених істот на землі? Як і багато тварин, вони могли використовувати свої голоси для передачі звукових сигналів. Цього їх навчила сама природа. У цих звукових сигналах, що передавали найпростіші повідомлення, не було ще  членороздільних звуків, а мали місце варіації висоти, сили та тривалості звуків. Коли звукові сигнали передавалися на близькій відстані й при наявності достатнього освітлення, то вони супроводилися жестами, рухами тіла, зміною виразу обличчя—мімікою. Чи були ці звукові сигнали первісних людиноподібних істот або вже просто людей однозначними в нашому розумінні цього терміна?

Очевидно, минуло багато часу від того періоду, коли звукові сигнали первісних людей стали більш-менш членороздільними, коли в них намітилося протиставлення голосних і приголосних і вони стали розрізнюватися за якістю.

               Як бачимо не лише сама мова, а навіть її походження є великою таємницею і загадкою. Чи буде її розгадано?

Учень.

            Творцями штучних мов виступають окремі особи. Такі мови створюють     ,,у кабінеті”,  ,,за робочим столом”. Їх створюють з певною  метою. Учені здавна думали про те, як зробити одну спільну мову для всіх людей. На світ часом з’являються і смішні проекти.

            Багато галасу наробив ,,сольресоль”—проект штучної музичної мови француза Сюдара. Всі слова цієї мови складаються із семи музичних нот. Наприклад: я—,,доре”, мій—,,редо”, ,,день—,,доремі”, я люблю—,,доре мілясі”.

             Про трагічні, але й кумедні обставини створення мови йдеться в оповіданні німецького письменника В.Кольхаазе. Юнак Страат, студент із Голландії, потрапив до німецької в’язниці й був приречений на смерть. Але ось один із наглядачів захотів вивчити перську мову, щоб після війни зайнятися торгівлею в Персії. І Страат каже, що знає перську й зможе навчити її конвоїра. Заради порятунку хлопцеві довелося вигадати мову, якої немає. Ночами він переставляв склади й букви німецької мови. Виходили слова на кшталт: торій, рема, кемато, аре. Їх було створено зі страшних назв: крематорій, арешт, барак. Наглядач учив нову мову, що призначалася лише для нього.

             Мова есперанто—найпопулярніша з усіх штучних мов. 1887р. польський лікар Людвіг Заменгоф створив міжнародну мову, щоб полегшити спілкування між представниками різних народів. В основі цієї мови—900 загальновживаних латинських коренів та шістнадцять правил. Заменгоф не став афішувати своє авторство й випустив підручник під псевдонімом Доктор Есперанто. Нова мова дістала назву ,,есперанто” (той, що має надію).

 Експрес-інформація.

              В Україні найпоширенішою із штучних мов є, безперечно, мова есперанто. З 1993 року її офіційно визнано літературною мовою. Цією мовою перекладено  ,,Заповіт” Т.Шевченка, твори Лесі Українки, І.Франка, М.Коцюбинського.

               Популяризації есперанто в Україні сприяли підручники з цієї мови, підготовлені  її українськими знавцями. Перший такий підручник видав у 1907 р.   в Тернополі М.Юрків. 1922 року в Коломиї видано підручник та українсько-есперантський словник.

                Нині в нашій країні функціонує Українська есперанто асоціація, яка входить до складу Всесвітньої есперантської асоціації в Роттердамі й координує діяльність наших есперантистів. Відновлено перекладацтво мовою есперанто й із неї, друкуються книжки, виходить періодика, дедалі ширшає коло прихильників цієї цікавої й перспективної мови.

Учень. (продовжує)

              У 30-ті роки одночасно у фашистській Німеччині та Радянському Союзі було організовано цькування людей лише за знання есперанто, бо це створювало грунт для спілкування народів.

              Нині у світі налічується більш як сто періодичних видань мовою есперанто, одинадцять потужних радіостанцій ведуть регулярне мовлення нею. Радіостанція ,, Свобода” також розпочала передачі про есперанто, пропонуючи слухачам пісні та вірші цією мовою.

               На початку XX ст. мову есперанто назвали ідо.

               Як штучну допоміжну міжнародну мову було запропоновано латинську мову без флексій. Це викликало загальне обурення  філологів-класиків. Порівняно з ідо та есперанто малопопулярними виявилися такі штучні мови, як, наприклад, новіаль й оксиденталь.

                Не слід з упередженням ставитися до штучних міжнародних мов. Треба пам’ятати, що їхнє призначення в тому, аби зробити зручним спілкування різномовних народів. Вони сконструйовані не для того, щоб замінити національні мови, а для того, щоб поряд із ними стати допоміжним засобом спілкування. У граматиках штучних мов немає винятків із правил. У цьому сенсі штучні мови справді легкі для вивчення.

Хвилинка відпочинку.

                                        Очистимо рідну мову!

                               

Мова…Давнє джерело

Спілкування і натхнення.

Чом же наше сьогодення

Бруд у мову занесло?

Як почую ,,Я тащусь”—

Перша думка: що комусь

Важко йти, спочить він прагне,

Мабуть, ноги ледве тягне…

Виявляється, ,,тащусь”—

То радію, веселюся.

Ще й ,,приколююсь” лунає.

Чим? До кого? Я не знаю.

,,Кльово”. Хто кого клює?

Скільки слів хороших є:

,,Добре”, ,,гарно” і ,,чудово”.

Викинь же жаргонне слово!..

,,Блін”. Це що—смачний млинець,

Що його спекла хазяйка?

Ні, тут смакові кінець.

Слово це—брутальна лайка.

А прилипло ж до людей!

Сварка чи розмова йде—

,,Блін”. Як гострая приправа.

Поверніть його до страви!

Ну, а ,,бабки”? Просто сміх.

Це ж бабусі наші любі.

І за що ж ви, добрі люди,

Берете на душу гріх?

Не чіпайте старість, прошу!

Хай грошима будуть гроші.

                                      

А слова—з первинним змістом,

Щоб звучали ясно, чисто,

Без пояснень додаткових,

Люди! Не плюндруйте мови!

Учитель.

               —Ви послухали вірш. Про що цей вірш?

               —До чого закликає?

Так, звичайно. Молодь часто використовує жаргон, бо хоче бути нестандартною, модною. Та це свідчить лише про незнання і небажання знати і вивчати рідну мову. Тож борімося за чистоту рідної мови!

                                                                             

Учень.

           Першу спробу машинного перекладу зробили англійські вчені Е.Д.Бут та В.Уївер 1946 року. Спочатку припускали, що машинний переклад обмежуватиметься лише заміною слів однієї мови на слова іншої мови без жодного граматичного оформлення. Згодом було вирішено провести послідовний  поділ слів на основи й закінчення, тобто граматичні показники так, щоб переклад був правильний не лише лексично, а й граматично.

            Перший цілком задовільний машинний переклад здійснили 1954 р. в США в Принстонському університеті американські вчені Л.Достерт, П.Гарвін і П.Шеридан. Це був переклад із російської мови на англійську 60 речень із різних галузей знань.

             Перед тим, як приступитися до машинного (інакше—механічного, або автоматичного) перекладу, треба було розробити спеціальну систему правил, які разом зі спеціально підготовленим словником мали б забезпечити надійні результати перекладу. Ці правила і словник треба було записати ,,мовою машини”, тобто у формі знаків, зашифрованих цифрами, а в електронних швидкодіючих обчислювальних машинах застосовується спеціальна ,,двійкова” система цифр, а не звичайна  десятирічна система. Без сумніву, найважче було розробити систему правил для машини і сформулювати ці правила, що вимагало тісної співпраці математиків і мовознавців.

Використовуючи широкі можливості комп’ютерів, вирішили перейти від перекладу з однієї мови одразу на кілька мов. Для цього треба було використати якусь мову-посередницю, штучну мову логічних символів, свого роду універсальну логіко-математичну мову, а потім уже з цієї мови зробити переклад на інші природні мови.

            Розв’язування завдань механічних перекладів привело до створення нової галузі мовознавства, яку почали називати інженерним мовознавством, пов’язаним із математичною лінгвістикою, теорією інформації, кібернетикою, семіотикою.

Хоч яких би успіхів досягли перекладачі, що використовують для відтворення технічних або наукових текстів машини, навряд чи машинні переклади зможуть будь-коли замінити переклади художніх текстів, що їх виконують перекладачі. Отже, машини не роблять безробітними перекладачів.

 Учень.

           Кожна мова існує в певному суспільстві людей, які нею розмовляють. Мови поступово видозмінюються, залишаючись засобом спілкування та взаєморозуміння в тому самому суспільстві  на різних ступенях його розвитку. Деякі мови через  докорінні зміни в суспільстві на різних ступенях  його  розвитку. Деякі мови через докорінні зміни в суспільстві , що ними користується, припиняють своє існування. Так було, наприклад, із давньоєгипетською мовою, яка перестала існувати у своїй країні у зв’язку із завоюванням Єгипту арабами в VІІ ст.. і наверненням його населення до ісламу. Єдиним відламком цієї мови в Єгипті залишалася мова нечисленних християн-коптів, але переважно в письмовій формі (мова релігійної літератури).

             Колонізація заморських  країн європейцями в Північній Америці спричинилася до того, що тубільні мови червоношкірих індіанців були витіснені англійською мовою (частково французькою мовою в Канаді) і перестали існувати. Натомість у Середній та Південній Америці поширилися іспанська та португальська мови.

             Доля давньогрецької мови була іншою, незважаючи на зрадливість історії (завоювання Греції турками і їхнє 350-річне панування в ній), грецька мова у новій формі і далі існує на своїй батьківщині.

             Про латинську мову давніх римлян треба сказати таке: на її основі виникли романські мови—її безпосередні нащадки, і вона як писемна мова продовжувала існувати в середні віки в європейських країнах та деякою мірою використовується й тепер як міжнародна мова. Лікар виписує рецепт саме латиною. Ось така історія колись розмовної мови Римської імперії, мови поетів—Вергілія, Горація, Овідія, полководця Юлія Цезаря, істориківСалюстія, Тита Лівія, Тацита, ораторів Цицерона й Квінтиліана та ін.

            Часто немає схожості між долями мов та їхніх носіїв. В історії людських суспільств можна спостерігати прогрес і регрес, але чи можна констатувати їх? Які зміни можна вважати регресом, а які прогресом? Відповідаючи на ці запитання, ми змушені сказати, що ці питання—прогрес і регрес—не мають сенсу стосовно історії мов. У зв’язку із занепадом якогось суспільства скорочується кількість тих, хто розмовляє його мовою. Тут ідеться про регрес суспільства, а не про зміну якості його мови. Так, у Західній Європі після римських завоювань і навали  германських племен перестали вживатися колись дуже поширені кельтські мови. Єдина кельтська мова в континентальній Європі—це бретонська мова на північному заході Франції. Її носії бретонці переселилися туди з південно-західної Англії.

             Поступове зникнення якоїсь мови можна було б назвати її кількісним, а не якісним регресом. Дуже мало залишилося в околицях Санкт-Петербурга представників колись поширених там угро-фінських мов—вепської та вопської. Звичайно, в них немає перспектив розвитку в найближчому майбутньому. Вони цікаві лише для мовознавців, які вивчають угро-фінські мови.

·        Мовою можна володіти і про неї можна говорити, але її не можна побачити.

·        Існує 13 так званих ,,великих мов”, якими розмовляє не менше ніж 50% усього людства. Хто знає ці мови, теоретично зможе поспілкуватися з трьома мільярдами землян.

·        У найближчі півстоліття англійська мова опуститься в рейтингу найпоширеніших мов світу з другого місця на четверте, стверджує лінгвіст Девід Гредол. Згідно з обрахунками вченого, до 2050 року китайська мова залишиться найпоширенішою мовою світу. Друге місце займуть—гінді й урду. Услід ітимуть арабська і тільки потім англійська.

Нині англійською мовою розмовляє понад 500 мільйонів осіб, китайською—1 мільярд 200 мільйонів.    

         

·        У деяких мовах середній рід називається інакше, ніж у мові українській: нейтральний (латинська, французька), ніякий (польська), ні той ні сей ( грецька) тощо.

·        Найвищою на планеті є концентрація мов на острові нова Гвінея—їх там близько 800, що складає п’яту частину від усіх світових мов.

·        В українській мові ми ледве чи знайдемо більше 20 синонімів до слова ,,великий”, тоді як в африканській мові нупе їх 183, а в мові хауса—311.

·        У китайському письмі ієрогліф, що позначає труднощі, прикрощі, неприємності, зображується у вигляді двох жінок під одним дахом.

·        Між собою чоловіки найчастіше розмовляють про новини і спорт, а жінки—про їжу і здоров’я.

IV. Підсумок уроку.

Рефлексія. ,,Незакінчене речення”.

Найбільшим відкриттям сьогодні для мене було…

На уроці я почув…, зрозумів…

Інформація дозволила нам зробити висновок, що…

Учитель.

    Сьогодні на уроці ви поглибили свої знання  про деякі аспекти української мови і одержали нові знання взагалі промову як суспільне явище.

      Учні підготували повідомлення, провели пошукову роботу, працювали з додатковою літературою, консультувалися з учителями.

Оцінювання з коментуванням виставлених балів.

V. Домашнє завдання.

         1. Написати вислови видатних людей про мову.

          2. Опрацювати § 5, вправа 40.

Тема. Односкладні  речення.  Неповні  речення.  Односкладні  прості   речення  з

            головним  членом у формі присудка і  підмета. Означено-особові  речення.

Мета:  ознайомити  з різними типами  односкладних речень. Сформувати поняття

             про  означено-особове  речення, способами  вираження  в ньому головного

             члена. Розвивати вміння визначати означено-особові речення та правильно

             вживати їх  у мовленні. Виховувати  любов і повагу  до рідних та близьких

             людей, позитивні емоції.

Обладнання: підручник, схеми, таблиця.

Методи прийоми

і форми роботи:   ,,Побажай мені удачі”—в парах, творча робота, хвилинка

                                ерудита, гра,,П’яте зайве”, робота в групах, моделювання.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

                                                  Перебіг уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Робота з таблицею.

    Порівняйте речення.

                 Я знаю свого друга.                                 Знаю свого друга давно.

                 Сніг покрив землю.                                  Снігом покрило землю.

                 Я був веселий.                                           Мені було весело.

                 Ти їдеш сьогодні .                                     Тобі їхати сьогодні.

                 Хлопець хоче спати.                                 Хлопцеві хочеться спати.

2. Бесіда.

   —Що написано на таблиці?

   —Пригадайте, що називається реченням?

   —Чим речення відрізняється від словосполучення?

   —Визначте граматичну основу поданих речень?

   —Що ви помітили у цих реченнях?

   —Яка різниця між двоскладними і односкладними реченнями?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.Слово вчителя.

Для того щоб охарактеризувати односкладні речення, вміти правильно й доцільно вживати їх в усному і писемному мовленні, щоб збагатити наше мовлення, зробити його яскравішим, виразнішим, ми повинні вивчити тему ,,Односкладне речення”.

2. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

    (,,Побажай мені удачі”—в парах, усно).

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу.

1. Розповідь учителя з використанням узагальнюючих таблиць.                                                

 Таблиця 1.      

                        Односкладні речення

                 з головним членом, співвідносним

                                      з присудком

                         особові

означено-     неозначено-    узагальнено-             безособові         

особові        особові            особові

                   з головним членом, співвідносним

                                       з підметом

                                

                                          називні

Таблиця 2.       

                         Означено-особове речення

                    Способи вираження головного члена

               односкладного означено-особового речення

          Дієслова                    Дієслова                      Дієслова

         І-ІІ особи                    І-ІІ особи

однини і множини     однини і множини           наказового

 дійсного способу        дійсного способу               способу

теперішнього часу    майбутнього часу              

2. Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу, стор.101-103

3. Гра ,,П’яте зайве”.

Знайти серед поданих речень двоскладне.

Чесне діло роби сміло.

Дорогих гостей ласкаво запрошують до столів.

У хаті пахло свіжим хлібом.

Вночі випав сніг.

Зимова ніч.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Самостійна робота.

Дослідити, які з поданих речень двоскладні, а які односкладні, ускладнені звертанням. Записати односкладні речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Визначити тип односкладного речення.

Тож послухайте сонце і вітре!

Вітер пісню співав стоголосо.

Чую ваш голос простий і ласкавий предки безсмертні мої.

В садах України весною про щастя дзвенять солов’ї.

2. Хвилинка ерудита.( Міні-лекції)

    Підготували ,,Юні філологи”.

                                                    Розділові знаки.

Кому іноді називають бабусею нашого письма. Хоча їй всього 300 років. Вперше її вжив  Альдо Мануцці з італійського міста Венеції. Оскільки кома—не крапка, тобто їх треба розрізняти, він ,,приробив” крапці хвостика.

Знак оклику, виявляється, у повсякденному житті є багатозначним: для школяра—це знак оклику, для шахіста—сильний хід, для математика—факторіал, для водія—знак ,,Обережно!”

В Іспанії окличні та запитальні знаки ставляться не лише в кінці відповідних речень, а й на початку. Тамтешні педагоги вважають, що це допоможе учням відразу зорієнтуватися, з якою інтонацією читати речення. Причому на початку розділовий знак ставиться сторчма, догори ногами, а в кінці—нормально.

Обмін найлаконічнішими листами відбувся між відомим письменником Віктором Гюго (1802-1885) і його видавцями. У 1862 році Віктор Гюго, перебуваючи на відпочинку, хотів дізнатися, як продається його новий роман ,,Знедолені”. Своїм видавцям він написав: ,, ? ”. І одержав відповідь: ,, ! ”.

3. Творча робота (моделювання речень).

На основі поданих речень за зразком утворити односкладні означено-особові речення, у яких головний член мав би різне морфологічне вираження.

Зразок . Передусім ( викликати) в іншої особи палке бажання спілкуватися.

            1.Передусім викликаю в іншої особи палке бажання спілкуватися.

            2.Передусім викликаємо  в іншої особи палке бажання спілкуватися.

            3.Передусім викликай в іншої особи палке бажання спілкуватися.

Пишучи листа, ( дбати ) про додержання мовних норм.

( Прагнути ) пізнати таємниці творчості.

4.Робота в групах .

 Проблемно-ситуативні завдання.

1 група.

 Пасажири звертаються до школяра:

—Поступися місцем, он дідусь втомлений стоїть.

—А я не стомився?! Звідки я знаю, може цей старий зовсім негідний того, щоб йому поступитися місцем.

—Напишіть, чи переконливі аргументи навів школяр, щоб не поступитися місцем, використавши односкладні речення.

2 група.

Проаналізуйте, щойно вивчений твір з української літератури і складіть зв’язний текст, вживаючи такі дієслова-присудки: розглянемо, звернемо увагу, вдумаємось, зіставимо, зауважимо, зробимо висновок.

3 група.

Працює разом з учителем.

Усна розповідь на вивчену тему за поданим алгоритмом, вправа 159.

5. Синтаксичний розбір речення.

За правду, браття, єднаймось щиро.

V.  Рефлексійно-оцінювальний етап.

Взаємоперевірка з теми у вигляді діалогу.

VІ. Домашнє завдання.

1.     Вивчити теоретичний матеріал підручника, стор.102-105.

2.      Вправа 161.

3.     За бажанням: скласти опис хімічного досліду, використовуючи означено-особові речення.

        Тема. Односкладні прості речення. Види односкладних речень

Мета: поглибити знання учнів про будову простих речень, ознайомити з видами односкладних речень, їхньою роллю в реченні; розвивати вміння аналізувати ці речення у висловлюваннях, моделювати й конструювати їх відповідно до комунікативного завдання; сприяти естетичному розвитку  особистості восьмикласників.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

Обладнання: мультимедійна презентація, опорні схеми.

                                                      Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,

                                                            й свого не цурайтесь!

                                                                                                                 Т.Г.Шевченко  

                                                        Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

(Слайд 1)  Сьогоднішній наш урок незвичайний — до нас завітали гості: одиниці синтаксису речення.   Тож працюйте злагоджено, впевнено і творчо.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель (Слайд 2)

Епіграфом для нашого уроку я  обрала слова видатного українського поета і письменника Тараса Григоровича Шевченка: Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!

 Вдумаймося  в  цi слова великого сина укpаïнського наpоду. Що хотів передати автор своїми  словами?(відповіді дітей) У вислові звучить настанова усім – отримуйте знання, пізнавайте нове, постійно самовдосконалюйтесь. Без знань людина безсила. Сьогодні на уроці ми будемо втілювати слова Тараса Шевченка в життя.                                                                                                                                  Зверніть увагу на граматичну основу цього речення. У чому особливість цього речення? Так, у цьому реченні відсутній підмет, є лише присудок. Думаю, ви вже здогадались, що тема сьогоднішнього уроку «Односкладні прості речення. Види односкладних речень» (запис у зошити). (слайд 3)

Головне наше завдання сьогодні — зрозуміти, чим односкладні речення відрізняються від двоскладних, ознайомитися з видами односкладних речень та їхньою роллю в  мовленні. А для цього нам необхідно оволодіти певними знаннями та вміннями.

Давайте визначимо, що ми повинні знати і вміти наприкінці уроку. (слайд 4)

Знати:

· які речення називаються односкладними;

· яку роль виконують односкладні речення в мовленні

Вміти:

· виділяти односкладні речення, визначати їх типи;

· конструюювати односкладні речення та  використовувати їх в усному та писемному мовленні.

       ІІІ. Актуалізація опорних знань 

Для вивчення нової теми нам необхідно повторити деякі відомості. Отже, давайте пригадаємо… (слайд 5)

       Бліцопитування

- Яку синтаксичну одиницю ми називаємо реченням?

- Назвіть види речень за будовою.

- Які є види речень за наявністю головних членів?

        ІV. Сприйняття і засвоєння нових знань

Учитель.                                                                                                                                     Добре, ці знання нам  сьогодні  обов’язково  знадобляться.  Ознайомлення з новою темою ми розпочнемо зі спостереження. Подивіться на екран. Перед нами два висловлювання. Нам необхідно їх порівняти. А для цього …. (слайд 6)

1. Творче спостереження з елементами зіставлення (усно)

Завдання: Прочитати висловлювання. Виділити граматичну основу речень.  Дослідити, яка відмінність у синтаксичній ор­ганізації (побудові) речень обох висловлювань.

Я вийшов із лісу й незабаром прийшов на берег ріки, чудової могутньої ріки. Довго не можу я відвести погляд від міста, про яке чув від батьків і дідів. І ось тепер я стою перед цим містом і дивлюся на нього.

    

Уважно слухаю мудру мову осіннього листя про скороминущість життя і зовсім не поспішаю згрібати його в терпке вогнище. Зачарований жовто-зеленим світом, іду під синім-синім небом і тихо переймаюся його світлою покорою. Обережно ступаю по шерхкій гамі осінніх кольорів, наче по своїх літах…

(Після ознайомлення  читаємо тексти вголос, визначаємо головні члени речення) (слайд 7)

Висновок на основі запитань:

— Чим відрізняються речення в першому і другому висловлюваннях? (односкладні і двоскладні)

Отже,  односкладні і двоскладні речення різняться кількістю головних членів у граматичній основі.

2. Лінгвістичне дослідження.  Робота біля дошки (слайд 8)

—  А що спільного між односкладним і двоскладним реченнями?

Щоб це з’ясувати, давайте порівняємо наступні речення. Знайдемо спільні й відмнінні ознаки.

                           Зима. Холодна зима. Настала холодна зима.

·                   Які ці речення за будовою, наявністю головних членів речення? Свою думку доведіть.

·                   Зверніть увагу на односкладні речення. Яка між ними різниця?

Тож, ми можемо визначити такі відмінні й спільні ознаки між односкладними та двоскладними реченнями. (слайд 9)

     Порівняльна діаграма Венна

               Односкладні речення                             Двоскладні речення

 

— На основі цих ознак сформулююємо визначення односкладного речення (діти формулюють визначення).

Учитель.

        Зверніть увагу!

              Головний    член  односкладного  речення   не можна  називати  підметом                   

або присудком. Адже підмет і присудок взаємопов’язані (не можуть існувати один без одного), а в  односкладному реченні є лише один головний член, який поєднує в собі функції і підмета, і присудка. Тому правильно казати так: односкладне речення з  головним  членом у формі підмета або присудка.

У односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка); другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий.

Наприклад:  Зима. Криниця. Стук обмерзлого відра.

       Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні прості   

        Речення поділяються на два види. (слайд 10)                                        

3. Колективне опрацювання опорної таблиці ,, Однорідні члени речення’’

	Види односкладних речень

 

Обговорення за питаннями:

- На які  дві групи поділяються односкладні речення?

- Як називаються речення з головним членом у формі підмета? (Називні.)

- Які є групи речень з головним членом у формі присудка? (Означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові.)

- Чим відрізняються  ці види речень?  (Значенням головного  члена і способом вираження.)

4. Робота з підручником  (колективна)

Стор. 77, вправа 125

Завдання. Виписати односкладні речення, підкреслити в них головні члени. З’ясувати частину мови, якою виражений кожен із них, а також, якщо є, — відмінок, особу, число, час, спосіб.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Дослідження моделювання (слайд 11)                                                                 Завдання.  Перебудувати    двоскладні    речення   в   синонімічні     односкладні, записати їх.

Перетворіть подані двоскладні речення в односкладні і визначте їх види.

1.     Ти подивись на вкриті білосніжним килимом поля.                                                                                   (Подивись на вкриті білосніжним килимом поля).

2.     Лікарські рослини люди вживають у вигляді відварів, настоїв і трав’яних чаїв

(Лікарські рослини вживають у вигляді відварів, настоїв і трав’яних чаїв).

3.     Іній окутав дерева.

            (Дерева окутало інеєм ).

Підкресліть присудок в кожному реченні. Якою формою дієслова він виражений? Визначте тип односкладних речень

2.Творче завдання  (слайд 12)

Подивіться на екран, перед вами зображена картина із зимовим пейзажем. Складіть 2-3 речення за картиною, використовуючи різні види односкладних речень. Назвіть граматичну основу і вид складених речень. Зверніть увагу, що прості речення з неповною граматичною основою і другорядним членом речення обставиною є двоскладними реченнями з пропущеним одним головним членом речення, а не односкладним.

— Яку ж роль відіграють односкладні речення в нашому мовленні?

 (Односкладні речення  урізноманітнюють і збагачують мовлення. Ними   можна передати   думки,  почуття,  відтінки, які  неможливо   передати   двоскладними реченнями.)

3. Вправа-гра (усно) (слайд 13)

Завдання.  З поданих слів утворити односкладне речення, визначити вид односкладного речення

·        Травою, чебрецем, свіжою, пахло.

·        В запашного назбираю гаю зілля.

·        Сміло чесне роби діло

·        Рясними умивали дощами  доріженьку.

·        Золоте вічності дихання

VІ. Рефлексія. Підсумок уроку

Давайте пригадаємо, про що ми сьогодні говорили.

1. Асоціативний кущ. ( Слайд 14)

Завдання: повторити вивчені відомості про односкладне речення

 

ü Чи досягли ми тих цілей, про які говорили на початку уроку?

ü Чи продуктивною була робота на уроці?

ü Як ви оцінюєте свою роботу на уроці?

Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити теор. матеріал; виписати з творів художньої літератури різні види односкладних речень       (слайд 15)    


 Тема.   Яскраві сторінки життя і творчості Павла Глазового.

Мета:  знайомити школярів із цікавими життєвими фактами і творчим доробком

поета-гумориста, видатного сатирика; розвивати навички аналізу гуморесок, пов’язуючи із сучасним життям; розвивати вміння виразно читати поетичні твори,

творчо висловлювати власні думки, почуття, робити висновки; прищеплювати любов і повагу до рідної мови.

Тип уроку:  урок  позакласного читання.

Форми роботи:  бесіда, метод ,,Мікрофон”,словникова робота, евристична бесіда,

                              метод ,,Прес”, інтерактивна вправа.

Обладнання:  твори гумориста, фотографії.

                                                              Сміх людський —чудесна штука

                                                              Він—мистецтво і наука,

                                                              Він—в житті і для життя.

                                                              Від малого й до старого.

                                                              Всі ми любим щирий сміх,

                                                              Бо з нікчемного й смішного

                                                              Посміятися не гріх.

                                                              Добрий сміх не б’є, не мучить,

                                                              А на світі жити учить. Тим-то й

                                                              Бажаний для всіх!

                                                                                             П.Глазовий

                                                      Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

Гра ,,Кольорова рефлексія”.

—Позначте свій настрій кольором.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

На дошці портрет П.Глазового.

Епітафія:    Коли у мене на могилі

                     Чудесний виросте будяк,

                     Хотів би я, щоб друзі милі

                     Про мене згадували так:

                     —Ти пам’ятаєш Глазового?

                     Невже не чув? Це ж той Павло,

                     Який життя прожив для того,

                     Щоб людям весело було.

Бесіда

·        Яке значення має усмішка в житті людини?

·        Чи варто людині мати почуття гумору?

·        Який сміх втілює гумор?

·        У чому, на вашу думку, виховне значення сміху?

·        Яким повинен бути сміх над людиною. Щоб вона не образилася?

Словникова робота.

Епітафія—надгробний напис, короткий вірш, присвячений померлому.

Учитель. Сьогодні, шановні друзі, ми будемо говорити про веселу і життєрадісну людину, оптиміста—Павла Прокоповича Глазового.

Оголошення і запис теми уроку, з’ясування його мети.

      —Всі ми знаємо Павла Глазового як дорослу людину, Але він теж був маленьким хлопчиком. І зараз я розповім вам цікавий епізод з дитинства майбутнього поета-гумориста.

           Літо. Вечір. Малий Павлусь бігає по двору, гуляє. Аж ось сусід покликав його: ,,Павлуню, йди до мене! Я тобі пиріжок дам. Любиш пиріжки?” Хлопчик відмовився, минув деякий час. Згадав він про пиріжок, підбіг до дядька-сусіда і випалив: ,,Дайте мені те, що Ви давали, а я не хотів брати”,—і сам із своїх слів зайшовся веселим заразливим сміхом. Було йому всього п’ять рочків.

 Учні продовжують розповідь про життя письменника.

1-й учень. Писав вірші і вдень і вночі. Бувало, схопиться, увімкне світло—і за стіл писати (схоплювався 5-6 разів на ніч). А ще, коли щось надумає писати, починає сміятися, та так гарно, таким заразливим дзвінким сміхом!

Учениця.   Павло дуже любив свою дружину—красуню –полячку і двох дітей, Андрія та Лесю. Але в сімейному житті так сталося, що вони розлучилися і ,,поділили” дітей: син залишився з батьком, а донька—з матір’ю.

2-й учень.   Павло Прокопович гарно грав на  акордеоні (мав два італійських акордеони), а також гарно малював. Хто чув гру та спів поета, говорив, що слух у Павла унікальний. Поет залишив у спадок близько 20 книжок сатири і гумору , 6 творів для дітей та поему ,,Слався, Вітчизно моя!”.Його дотепні вірші висміювали недоліки людських характерів, поведінка та звичок таврували недостойні  пристрасті до ,,зеленого змія” та наркотиків. Антигерої багатьох його творів ставали загальними, із них пізнали себе люди, що несли в собі негативні звички, погані нахили.

Учениця .  Народився в родині хлібороба. Його предки мали козацьке прізвище Окань. Але, напевно, хтось багатого роду змінив його з ,,ока” на ,,глаз”, щоб отримати якісь привілеї. Існує версія, що слово ,,Окань” пов’язане з мірою довжини в Київській Русі. 

11-річним хлопчиком Павло пережив голодомор. У страшний час винищення української нації помер і його рідний молодший брат. Пережив блокаду, нагороджений медаллю ,,За оборону Ленінграда”.

       І після всього пережитого молодий юнак не замикається в собі, не описує трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки. Життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, мистецтво.

Учитель.   А зараз до вашої уваги невеличкі інсценівки гуморесок ,,Допитливий син” та ,,Інтелігентна розмова”.

—Про що йдеться в цих гуморесках?

—Скажіть, будь ласка, чим вони вам сподобалися?

         Видатний український гуморист Остап Вишня говорив: ,,Оце я собі думаю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть насміятися, із своєї, рідної людини? Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом із собою буде сміятися…Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує”.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель. Сьогодні на уроці спробуємо визначити, а який же сміх викликає у нас гумореска П.Глазового ,,Не в своїй тарілці”.

   Прибув Сава до Києва

   З дружиною в парі.

   Продавали сало, м’ясо,

   Яйця на базарі.

   З покупцями торгувались,

   З людьми говорили.

   Потім пішли Хрещатиком

   На Дніпрові схили.

   А як звідти повертались,

   Мовив Сава жінці:

    —Давай ,,чтокать”,

   бо невдобно,

   що ми українці.

Евристична бесіда.

1.     Звідки приїхав Сава з дружиною?

2.     З якою метою?

3.     Куди пішли прогулятись?

4.     Що сказав Сава жінці? Чому?

5.     Яка основна думка твору?

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Метод ,,Прес”.

—А тепер уявіть, що з вас посміялися друзі:

·        через дефект мови;

·        стосовно манери одягатися;

·        з вашого прізвища;

·        через окуляри.

                                    Я думаю…

                                    Тому що…

                                    Наприклад…

                                    Отже, …

Інтерактивна вправа.

         Гумор, сміх, усмішка—гарні, веселі слова.

         З ними людина стає бадьорішою, навіть здоровішою. Спробуємо визначити, що це таке. Розпишемо слова ці слова за асоціаціями.

                     Г—гарний, говіркий;

                    У—уста, усмішка;

                    М—молодість, мужність;

                    О—орнамент, образ;

                    Р—радість, розум, розуміння;

                    С—слово, сила, співчуття;

                    М—музика, майстерність;

                     І—інтелект;

                    Х—хоробрий, хитрий.

 

—А тепер спробуємо скласти за асоціативними словами невеличкий твір.

              Гумор—це щось гарне, те , що викликає усмішку. Це велике мистецтво. Воно вказує на молодість і мудрість душі. Гумор приносить радість. Викликає сміх. Доброзичливий сміх—це музика душі. Хоробра людина не боїться посміятися над своїми вадами.

Метод ,,Мікрофон”.

·        Що таке гумор? ( Гумор—співчутливе, доброзичливе зображення смішних вад вдачі героя)

·        Що є спільного у гуморесці та байці? (Мораль, повчання)

·        Назвіть ім’я давньогрецького поета, засновника жанру байки? (Езоп)

·        Які байки ви знаєте, читали, пам’ятаєте?

—А зараз до вашої уваги гумореска П.Глазового ,,Незрілий розум”.

                          Із лісу вибігло маленьке зайченя

                          І причаїлося біля старого пня.

                          Дихне вітрець

                          Чи стукне дзьобом птиця,

                          Воно тремтить, воно всього боїться.

                          Стрибне на пень веселий горобець,

                          Зайчатко дума: ,,Це мені кінець”.

                          Так і людині з розумом незрілим

                          Усе кругом здається підозрілим.

—Спробуємо разом проаналізувати мовні засоби у творі. Яка їх роль?

—Чим сподобалась вам гумореска?

—Тепер зосередьмо свою увагу на таких гуморесках: ,,Кухлик”, ,,Серед темної ночі”, ,,Мова  величава”, ,,Турок”, ,,Заноза”. Подумайте, яка  тема є спільною для них?

                               Виразне читання учнями гуморесок

Учитель.  Мову треба знати, не соромитися її, а любити і цінувати. Наша мова багата і милозвучна. Це мова наших предків. Рідну мову треба берегти і поважати.

—Можливо, ще хтось прочитав гуморески П.Глазового і бажає нам розказати їх?

Чим сподобалась гумореска? Розказують інші гуморески

—Над чим замислились ви, послухавши їх?

V. Підсумок уроку.

 Учитель.   Урок наш добігає кінця. Сьогодні ми говорили про П.Глазового—українського ,,сміхотерапевта”. Він винахідливого і доброзичливо висміював людські вади, підбадьорював у найскладніші хвилини безнадії. Твочість П.Глазового—гірка і прекрасна правда про нас самих.

Рефлексія.

·        З чого і з кого сміялися?

·        Над чим замислилися після сьогоднішнього уроку?

·        Чи змінився колір вашого настрою? Чому?

Думаю, що сьогоднішній урок спонукав вас до того, щоб ви замислилися над власними звичками, характерами, поведінкою, вчинками.

VІ. Домашнє завдання.

1. Складіть жартівливий діалог, наприклад, класної дошки і парти, підручника і зошита учня.

2. За бажанням: напишіть твір-мініатюру ,,Посміятися над іншим неважко, а от над собою…”

Поетичний додаток

                                                Турок

                                     Збирається мій знайомий

                                     В далеку мандрівку.

                                     Придбав собі в Туреччину

                                     На тиждень путівку.

                                     Костюм купив елегантний,

                                     Вчить турецьку мову.

                                     Уже знає, як звуть турки

                                     Свиню і корову,

                                     Як спитати по-турецьки,

                                     Почім у них шуби,

                                     Де купити мило й пасту,

                                     Яка чистить зуби.

                                     Голова тріщить у нього

                                     Від отих уроків…

                                      Він до речі, в Україні

                                     Живе тридцять років.

                                      Ходить всюди, як хазяїн,

                                      Аж дверима гурка,

                                      Хоча мову українську

                                      Знає гірше турка.

                                         Серед темної ночі

                                      Серед ночі Київ

                                      Криється туманом.

                                      Розмовляє вітер

                                      З бронзовим Богданом.

                                      —Облітав я,—каже,—

                                      Вулиці всі чисто.

                                      Як змінився Київ,

                                      Це прадавнє місто!

                                      Де вітри гуляли,

                                       Там нові квартали…

                                        А Богдан зітхає:

                                        —Що там ті квартали…

                                        Нині і кияни

                                        Зовсім інші стали.

                                        Днюю і ночую,

                                        Але дуже рідко

                                        Рідну мову чую.

                                              Мова величава

                                 Якщо в нашій безталанній мові

                                 Набереться двісті тисяч слів,

                                 То за кожне українське слово

                                 Вже поклали сто голів…

                                  Нашу мову величаву

                                  Чуємо не всюди.

                                  І не мова вина в цьому—

                                  Винуваті люди.

                                  Не вживеться щира мова

                                  З кволими рабами,

                                  В яких думка на припоні,

                                  Язик за зубами.

                                  У чиновницьких чуланах,

                                   Де столи дубові,

                                   Де неволя і сваволя,

                                   Тісно нашій мові.

                                   По крамницях та пивницях,

                                   Де й повітря п’яне,

                                   Гасне в’яне слово наше

                                   Степове, духмяне.

                                   Не для ,,куплі” мова наша

                                   І не для ,,продажі”.

                                   Не для того, щоб базікать

                                   На ледачім пляжі.

                                                

                                                 Заноза

                                    Сказав якось Федір Галка

                                    Занозі Панькові:

                                    —Ти чому не розмовляєш

                                    На вкраїнській мові?

                                    —За чим вона мінє нада?

                                    Прошипів Заноза.—

                                    Што я—дядько тібє, что лі,

                                    З какогось колхоза?

                                                     Кухлик         

                                  Дід приїхав із села, ходить по столиці.

                                  Має гроші—не мина жодної крамниці.

                                  Попросив він:

                                  —Покажіть кухлик той, що з краю.—

                                  Продавщиця:

                                  —Что? Чево? Я нє панімаю.

                                  —Кухлик, люба, покажіть, той що збоку смужка.

                                  —Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.—

                                  Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

                                  —На Вкраїні живете й не знаєте мови.

                                   Продавщиця теж була гостра та бідова.

                                   —У меня єсть свій язик, ні к чему мнє мова.

                                   І сказав їй мудрий дід:

                                   —Цим пишатися не слід,

                                   Бо якраз така біда в моєї корови:

                                   Має, бідна, язика і не знає мови.

                                                  Ученіє—світ

                                      Зубрить дід англійську мову,

                                      Хоч йому вже близько ста.

                                      З словником казки дитячі

                                      Помалесеньку чита.

                                      —Пліз гет май шуз мендид, бабо!—

                                     Раз повів він мудру річ.

                                     Баба злиться:—Що це значить?

                                     —Постав валянки у піч.

                                    Вранці баба діда будить:

                                    —Гей-окей! Шурлів-мурлів!

                                    Дід питає:—Що це значить?

                                    —Правий валянок згорів!

                                     

                                               Коріння й насіння

                                     —А ти, татку, в школі вчився?

                                     —Учився, Сергійку.

                                     —А це правда, що ти, тату,

                                     Був одержав двійку?

                                     —Було таке, траплялося…

                                     Малий засміявся:

                                      —Тоді мама правду каже,

                                      Що я в тебе вдався. 

          

                   Секрети і скарби рідної мови

                           Філологічна мозаїка

             Позакласне заняття для учнів 5-7 класів

 Мета:  збагачувати і розширювати знання учнів з української мови; залучати якнайбільше дітей до творчого володіння українською мовою, до розкриття її секретів і скарбів; прищеплювати любов до рідного слова, до рідного краю; виховувати ініціативу, самостійність, пізнавальний інтерес учнів.

Обладнання:  виготовлені великі квітки барвінку, ромашки, горщик, рогач, плакати про мову, стіннівки.

Святково прибрана кімната. Квіти, рушники.

Учитель.

             Сьогоднішнє  свято особливе, бо розкриває скарби і секрети  рідної   мови.

Цивілізоване суспільство не може існувати без мови—найважливішого засобу спілкування людей, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку—прислухаючись до слів матері, рідних. Потім—вимовляючи звуки, склади, слова.

Мова—це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя. Ми спілкуємося один з одним. Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо.

              Багато різних мов  є на Землі. За підрахунками вчених їх близько 3 тисяч. І для кожного  народу найбільше і найдорожче багатство—це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

Cьогодні ми будемо розгадувати загадки, пригадаємо прислів’я і приказки, повправляємось у вимовлянні скоромовок, послухаємо гуморески, мовні загадки-жарти.

               Спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо чи спостережливі ви. Отже, загадки. А допоможе нам чарівна квітка—барвінок.

На виготовленій великій квітці барвінку з нижньої сторонни кожної пелюстки написаний номер загадки. Учні відривають пелюстки по черзі, кажуть номер загадки, а вчитель відповідно до номера загадки.

1. Що за пані

у білім жупані?

Дружить з рогачами,

горщиками, казанами.

В роті в неї смакота.

Що ж за пані то така?    (піч)

2. Рогатий, а не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. Роги дужі має, ними у вогонь літає, горщики з печі витягає.      (рогач)

3. Що люблю—не куплю, чого не люблю—не продам.      (молодість і старість)

4.Коли мати входить в хату,

Всіх вона вкладає спати.

А як батько заходить,

Всіх на ноги підводить.

Хто зуміє відгадати,

Що за батько, що за мати?      (день і ніч)

5. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.      (сонце)

6.Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови—дірка.     (горщик)

Учитель.

             Наскільки багата українська мова. Одна з відгадок—горщик. Але зверніть увагу, як горщики не однаково називаються (учитель показує різні горщики, називає їх, виставляє біля кожного з них таблички з назвами): горщик—великий, горнець—середньої величини, горнятко—зовсім невеличкий, казанець—чавунний котел, макітра—з широким верхом, глечик—з ручкою, гладушка—без ручки, банька—вузькогорлий глечик.

На пелюстках великої ромашки написані прислів’я та приказки. Учні відривають пелюстки, читають написане, пояснюють, як вони розуміють зміст.

Учитель.

              До перлин української мови належать прислів’я та приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Пригадаймо, які є прислів’я та приказки.

·        Гостре словечко коле сердечко.

·        Не кидай слова на вітер.

·        Як овечка: не мовить ні словечка.

·        Голова без розуму, як ліхтар без світла.

·        Грається, як кіт з мишею.

·        Гризуться, як собаки за кістку.

·        Вилупив очі, як баран.

·        Праця годує, а лінь марнує.

·        Земля чорна, а хліб білий родить.

               Як не згадати про скоромовки, які розвивають мовлення, роблять його виразним і правильним. Повправляємось і ми у вимовлянні скоромовок. А вони зараз смажаться в печі. Я гадаю, що вже готові.

Учитель дістає з печі рогачем горщик із скоромовками. Скоромовки написані на рулончиках паперу, складені у горщику. Учні дістають скоромовки, вправляються у їх читанні.

·        Орел на горі, перо на орлі.

·        Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленьким Прокопенятком.

·        Всім подобається це куце цуценя.

·        Бурі бобри брід перебрели, забули бобри забрати торби.

·        Пік біля кіп картоплю Прокіп.

·        Через грядку гріб тхір ямку.

·        Залізне зубило залізо любило, зубило в залізо залізне залізло.

Учитель.

             Український народ любить жартувати. Якою б змореною не була людина, але, почувши дотепний жарт, посміхається. І миттєво сум проходить, а замість нього панує веселий сміх. Пожартуємо і ми.

                                             Учні читають гуморески.

1.                          Догадлива дитина

    —Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом упала миша.

    —Ох, боже мій! Чи ти ж її витяг?

    —Еге! Буду я витягать! Щоб вона мене вкусила? Я  впіймав кота і вкинув у діжку, щоб він мишу з’їв.

2.                          Дотепний хлопчик

        Василько дістав від тітки, що була у них в гостях, кілька солодких пиріжків. Його мама засоромилася, що він не подякував і нагадала йому:

   —Васильку, а що треба говорити, коли пригощають?

   —Дайте ще,—відповів хлопчик.

3.                          Домашній твір

               ( інсценізація вірша А.Костецького )

Автор.    Вітько—бідак страждає так,

                аж здригує ногами!

                 Він—за столом,

                 він пише твір

                 ,,Я помагаю мамі”.

                        Старанно олівець гризе

                         та супить брови грізно,

                         але нічого—хоч умри!—

                         до голови не лізе…

                  Та ось тихесенько зайшла

                  в його кімнату мама.

Мама.        Вітюнь, будь ласка, в магазин

                   сходи за сірниками.

Син.           Ідея!

Автор.        Вигукнув синок. А мамі…

Син.            Ну й морока!

                    Сама іди! Я твір пишу—

                    роблю важкі уроки.

Автор.         І мама вийшла… А Вітько

                     Швиденько пише в зошит.

Син (пише).,,Я в магазин завжди ходжу,

                      коли мене попросять…”

Автор.          Хвилин за десять мама

                      Знов з’являється у дверях.

Мама.           Вітюнь, картопельки начисть,

                      А я зварю вечерю.

Син.              Сама начисть!

Автор.           Кричить Вітько.

                       Та так, що ледь не лопне.

Син.               Я твір пишу! —зайнятий!

                       Сама вари картоплю!

Автор.           Входить мама, а синок

                       Писати знов сідає.

Син (пише). ,,Я мамі сам варю обід,

                       вечерю і сніданок…”

Автор.            Радіє син.

Син.               Не твір. А люкс!

                       Оцінка буде гарна!

Автор.           І геть не думає про те,

                       що він радіє марно…

                                                      

                                                     Ріпка

                         Інсценізація казки за народними мотивами

                                                                                      Додаток

Учитель.

             А зараз ми відгадуватимемо загадки про знаки пунктуації. Це будуть загадки-добавлянки.

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок,

Усіх нас змушує читати,

А сам ні пари з уст—мовчок…

                                                      (Знак питання)

Вони для речення багато важать:

Турботливо обнімуть, як дружби,

І вставлені слова, й цитату вкажуть.

Тепер скажіть: а хто ж вони?

                                                       (Дужки)

Маленька менша від мачинки,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

І людини мову зупиню.

                                                       (Крапка)

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка,

Робить паузу, усім знайома.

Як вона зветься?

                                                        (Кома)

Що за знак—стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

Спонука до поклику—

Хто ж бо він?

                                                      (Знак оклику)

Учитель.

            Тепер вікторина—мовні загадки-жарти!

1.     Чим закінчується  і зима, і весна?        (буквою А)

2.     Чим закінчується і вечір, і ніч?             (приголосним)

3.     Як написати  слово робота п’ятьма чотирма літерами? (праця, труд)

4.     Що треба зробити, щоб майка злетіла?  (замінити початкову літеру на Ч)

5.     Які алфавіти складаються з 6 літер?    (азбука, абетка)

6.     Чого багато має золото, менше озеро, ще менше море, і зовсім не має його річка?    (букву О)

7.     Що стоїть між підлогою і стелею?    (буква І)

8.     Якою голкою нічого не пошиєш?      (сосновою, патефонною)

9.     Який журавель не літає?    (колодязний)

10.                       Які поля не орються?          (в зошитах, на тканині, футбольні)

11.                       З якої чашечки не нап’єшся?     (з колінної)

12.                       Чи можна воду у ситі носити?    (можна, коли замерзне)

Учитель.

             Зараз треба вписати в клітинки кросворда слова, протилежні за змістом.

1.     Мало.

2.     Раніше.

3.     Всерйоз.                                  

4.     Дешево.

5.     Уночі.

6.     Вірно.

7.     Влітку.

    

1				а
2				н
3				т
4				о
5				н
6				і
7				м

Учитель.

              Вивчати рідну мову вам допоможуть школа, уроки мови. Любіть українську мову всім серцем, вона наша гордість. Не цурайтесь нашої співучої мови, не соромтесь нею говорити.

              Наша зустріч завершується. Думаю, що до ваших сердець дійшли слова, які несуть багатство, красу та мелодійність української мови. Мови—якою розмовляємо, думаємо, без якої не мислимо свого існування, як держава і народ. Сподіваюсь, що ви ще глибше відчули, який то неоціненний скарб—наша рідна мова, що її потрібно не лише любити, а й берегти, як зіницю ока.

                                                                                                                                                                                                                                      Тема.  Односкладні речення.

Мета:  закріпити знання про односкладні речення, їх типи й особливості; формувати вміння використовувати такі речення у  власному мовленні; розвивати мислення; увагу учнів; учити любити й цінувати рідне слово; сприяти творчому й естетичному розвитку учнів.

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань, умінь та навичок з використанням інноваційних технологій.

Обладнання: картки із завданнями, мультимедійний супровід.

Методи, прийоми

  і форми роботи: інтелектуальна розминка, гра ,,Лови помилку”, ,,Синтаксичне лото”, колектина робота, індивідуальна робота, робота в групах, творча робота, ,,Сенкан”.

                                                     Речення—це зоряний разок

                                                     Слів-намистин, що світяться алмазно,

                                                     Висяюють опукло і виразно.

                                                     Найкращі нам разки найкращих слів

                                                     Низати в речення сам Бог велів.

                                                                                             Дмитро Білоус

                                                 Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

 —Якими словами ви охарактеризували б свій настрій на початку уроку?

 Обміняйтесь думками з ціього приводу. Бажаю вам успіхів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

           Односкладні речення—одна з найцікавіших одиниць синтаксису. Вони засвідчують багатство засобів мови, її здатність виражати найтонші смислові відтінки не тільки за допомогою лексичного й фразеологічного складу, а й через використання синтаксичних конструкцій. Тому дуже важливо вміти доцільно вживати односкладні речення у мовленні.

Оголошення теми й опрацювання епіграфа уроку.

—Пояснити, як ви розумієте епіграф.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Інтелектуальна розминка.

·        Чим відрізняються односкладні речення від двоскладним?

·        На які дві групи поділяються односкладні речення?

·        Назвати види речень з головним членом—присудком.

·        Як називаються речення з одним головним членом—підметом?

·        Чим може бути виражений присудок у безособових реченнях?

·        У чому відмінність означено-особових речень і неозначено-особових?

Робота з таблицею ,,Види односкладних речень”.

                                      Односкладне речення

         головний член                          головний член

        у формі підмета                       у формі присудка

                                                                  

        називне речення                    1. означено-особове

                                                           2. неозначено-особове

                                                           3. узагальнено-особове

                                                           4. безособове

Гра ,,Лови помилку”.

      —Знайди неправильне твердження.

·        Головний член неозначено-особових речень виражається дієсловом у формі 3-ї особи множини дійсного способу теперішнього і майбутнього часу або дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу та у формі множини умовного способу. (Так)

·        Іменник у називному відмінку або іменне словосполучення—це вираження головного члена в означено-особовому реченні. (Ні)

·        Літо. Спека. Безмежний степ. Це називні речення. (Так)

·        Посієш вчасно, збереш рясно. Це безособове речення. (Ні)

·        У засобах масової інформації висвітлюють найважливіші події в країні та за її межами. Це речення неозначено-особове. (Так)

·        Остапові не спалося. Це речення означено-особове. (Ні)

Гра ,,Синтаксичне лото”.

          Клас попередньо поділений  на три групи по 5 учнів у групі.

          —На п’яти маленьких аркушах написано по одному односкладному реченню. Ці аркуші треба покласти на відповідне місце в таблиці ,,Типи односкладних речень”, що лежать на парті в кожній групі.

Тип односкладних речень	Приклад
Означено-особове
Неозначено-особове
Узагальнено-особове
Безособове
Називне

                                                        

 Завдання 1

·        Не рони , вербо, сліз над водою (Леся Українка).

·        Не пером пишуть, а умом ( Нар.тв.).

·        І дощ, і сніг, і віхола, і вітер (Ліна Костенко).

·        Вийшли на поле цілим селом і прогнали їх  (М.Коцюбинський).

·        Навколо справді було казково (Ю.Збанацький).

Завдання 2

·        До Харкова під’їжджали вночі (Григір Тютюнник).

·        Хочеш їсти калачі—не сиди на печі (Нар.тв.).

·        За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка).

·        Вітерцем дихнуло з долини (П.Дорошенко).

·        Ніч і тиша. Плескіт весел (Леся Українка).

Завдання 3

·        Здобудеш освіту—побачиш більше світу (Нар.тв.).

·        Мені стало прикро (Я.Баш).

·        Давня українська хата.

·        Либонь і правду кажуть про гуцула (Леся Українка).

·        Цілую всі ліси (Ліна Костенка).

ІV. Узагальнення вивченого (практично).

1. Колективна робота.

          Переписати текст. Вставити пропущені букви і розділові знаки. Визначити односкладні речення.

           Пізня осінь. В…чоріє. Сонце торка…ться чорного небосхилу. Гори й долини огортає в…чірня мла. В степу тихо, тихо. Зачаровані красою рідної природи сто…мо на в…сокій могилі. Диха…ться легко і вільно. Краса простір воля. Перед нами ро…кинулись села… (В.Сухомлинський).

 Послідовність синтаксичного розбору односкладного речення

·        З’ясувати вид речення за метою висловлювання.

·        Указати вид речення за емоційним забарвленням.

·        Виділити граматичну основу. Довести, що речення односкладне.

·        Визначити вид односкладного речення.

·        Схарактеризувати головний член речення.

 2. Випереджальне завдання.

І група

           Дослідження крилатих виразів, фразеологізмів, прислів’їв, приказок—зразок використання односкладних речень.

ІІ група

           Використання односкладних  речень у різних стилях, застосування їх при написанні творів у художньому стилі (практично).

ІІІ група

             Стильові можливості називних речень. Презентація ,,Чарівний світ Рахівщини”.

3. Індивідуальна робота.

—Запишіть народні вислови, дібравши їхнє закінчення з другої колонки.

Не лінися рано вставати…                   …і сам навчишся.

Книгу прочитав…                                 …та змолоду більше знати.

Навчай інших…                                     …а питай бувалого.

Не  питай старого, …                            …розуму наберешся.

З книгою подружишся …                     …на крилах політав.

Виступи доповідачів про результати своєї роботи.

І група

          —Наша група досліджувала крилаті вислови, фразеологізми, прислів’я, приказки, у змісті яких є односкладні речення. Їх можна згрупувати за темами (називають тематику, зачитують приклади).

          Пропонуємо презентацію про, те як використовують односкладні речення в прслів’ях, крилатих висловах про рідний край.

ІІ група

           — Односкладні речення використовуються майже у всіх стилях мовлення. Найбільше односкладних речень, звичайно, у художньому стилі. Прикладом є розповідь, створена від уявної екскурсії по Києву.

             Учні зачитують твір, використовуючи мультимедійний супровід.

ІІІ група

             —Нам було запропоновано провести спостереження над широким стилістичним діапазоном називних речень. Що ж вони можуть виражати?

·        Різні стани і процеси у природі;

·        Вказують на певне місце, територію;

·        У драматичних творах та сценаріях;

·        У прозових творах—це часто зачини;

·        Власні назви книг, журналів, організацій, установ.

Пропонуємо вашій увазі презентацію ,,Чарівний світ Рахівщини”.

Учитель.

             Отже, ми дійшли висновку, що односкладні речення активно поширені у всіх стилях, активно ,,живуть”у всіх сферах нашого життя, передаючи настрій, почуття, залишаючи при цьому багато простору для творчої уяви. Вони роблять наше мовлення багатшим, увиразнюють його, допомагають уникнути повторів.

4. Творча робота.

—Скласти  сенкан. (Теми завдань учні вибирають шляхом жеребкування.)

     Людина. Речення. Картина. Умільці. Карпати. Трембіта. Потічок. Полонина. Село. Рахівщина. Україна.

Наприклад:

                               Карпати.

                           Рідні, високі.

                Дрімають, спочивають, спять.

                        Як вас не любити.

                                   Гори.

V. Підбиття підсумків.

Рефлексія.

               —Що на уроці вам сподобалося найбільше?

               —Як оцінюєте свою роботу на уроці? Роботу товаришів?

Оцінювання.

VI. Домашнє завдання.

1.     Повторити вивчене про односкладні речення.

2.     Записати назви визначних місць Рахівщини.